Сад Гетсиманський

Було — «Битіє опредєляєт сознаніє», а стало — «Бітіє опредєляєт сознаніє». Уявіть собі, змінено тільки одну-однісіньку літеру, але як геніально той перифраз відобразив епоху й її модерну філософію та внутрішню суть. «Бітіє». Цебто б и т т я. У всьому. Нещадне, тотальне, безперервне биття. Купка фанатичних, і малописьменних, і безпринципних реформаторів тресують 200 мільйонів. А тресуючи й шукаючи морального опертя, вони тезу про «бітіє» доповнили тезою, що стала заповіддю костоправів: «Ліпше поламати ребра ста невинним, аніж пропустити одного винного»! І ця заповідь стала девізом епохи.

Иногда мне кажется, что Дьявол, если он только существует, время от времени, забавы ради поднимается из ада на землю и вселяется в того или иного человека. Иногда он выбирает худого немца с косым пробором,…

Надзвичайно сильна книга Івана Багряного. Це історія про те, як людина стає Людиною, зробивши свій вибір та відповідаючи за нього. Цю книжку читаєш і не розумієш, як Україна це все стерпіла, кожного разу терпить - яка змучена в неї історія. Але розумієш, що люди, котрі пройшли через таке пекло ніколи не дозволять йому знову з"явитися. Це вже закладено на підсвідомості, у коді ДНК. Цю книжку варто прочитати та осмислити. Аби мати сили, мужність та знання.

Ліпше умерти раз, умерти гордо, з незламаною душею, аніж повзати на колінах і вмерти двічі — морально й фізично. Але в першім варіанті ще є шанс взагалі не вмерти

—Я не визнаю пролетарського правосуддя, здійснюваного закаблуками й палкою! Ось це моє кредо. — І так само не визнаю соціалізму, будованого тюрмою й кулею. Ось це вкупі і є все моє кредо.

Книга після якої залишається болючий осад на душі. ЇЇ не тільки варто прочитати один раз,а перечитувати і перечитувати. Це книга розбирання людських душ. Це книга жорстокості, болю і страждання. Це книга знущання, гніту і плюндрування українського народу, але водночас книга сильного козацького духу. Більше ніяких слів не можу віднайти, щоб описати її. Рекомендую для прочитання обов`язково!)

P.S Книгу прочитано в рамках гри "Флешмоб-2015" та…

Во время того, пока я читал книгу, меня водили по семи кругах Гефсиманского сада и говорили: «Иди и смотри». Я читал, и одновременно я ходил и смотрел. Сложно теперь ходить, сложно смотреть, соответственно сложно читать.

Мне сложно, хоть я был простым зрителем. А как тогда тем, кто был участником тех событий, кто сидел в тюрьмах НКВД и ходил по малому и большому конвейеру? Как они это терпели, и как они выживали? Тяжело, сложно? Это совсем не те слова (да и разве могут быть слова в подобном случае?) Невозможно – вот что-то близкое по значению. Они выживали, они терпели, но это было НЕВОЗМОЖНО.

Система КГБ и НКВД по поиску «врагов народа», их «раскалыванию» и мучениям – это также НЕВОЗМОЖНО. Невозможно в адекватном обществе в адекватное время. Но это было, это существовало. Этот кровавый…

Що є людина? Вона є тою біллю, скрізь який вона проходить заради збереження своєї гідності. Вона є тою ненавистю до ворогів, що бурлить кров та не дає остаточно здатися. Та, перш за все, вона є тою любов’ю до своїх близьких, до батьківщини, до тих ідей, що сповідує, та навіть до самої себе. Саме вона встановлює планку, нижче якої ти не в змозі опуститися і зрадити все, що любиш. Саме вона з останніх сил заставляє тебе залишатися людиною, даючи шанс навіть коли помилки вже зроблені.

Можна було б вибухнути пафосом та вистрелити фразою про "обов’язкове вивчення цього роману у школах" або щось на кшталт цього, але не хочеться. Цю книгу мають прочитати ті, хто хоче розібратися та зрозуміти, як працювала система репресій у передвоєнні часи в Україні, що собою представляли в’язниці та люди, що…

Далекого 95-го року після закінчення школи при вступі до вишу вперше почула прізвище Багряного, тоді в школі вчили його "Тигроловів". Але це були 90-ті не у всіх школах навіть вчителі прочитали твори вигнанців, репресованих та дисидентів, а так як у мене ще був і фізмат клас, то з Багряним була не знайома. До вишу того року не поступила, хоч Багряний мені й не попався (виною була Анжеліка, яку читала запоєм замість готуватися до іспитів). Наступного року в деяких вишах замість іспитів з української мови та літератури потрібно було лише написати диктант, а з синтаксисом завжди не дуже дружила, то й заходилася готуватися до іспиту з книжечкою творів для диктантів і там мені зустрівся текст, в який закохалась:

"…Буйні каштани стоять безкінечною шпалерою й тримають на сонці чудесні свічі –…

Після чудових краєвидів "Тигроловів" які писані, мабуть, спеціально для тих хто хоче відволіктись від міської дійсності "Сад Гетсиманський" трохи насторожив описом з якого стало ясно що сюжет пройде у в"язниці, а дарма.

Ми бачимо Андрія Чумака якому належить пройти різні в"язниці, різні камери і кабінети різних слідчих. Героя піддають тортурам але основною мукою для нього є питання зрадника якого раз за разом доводиться шукати серед братів і коханої. Життєвості додають гіркогумористичні моменти і далоги з усіма з ким можна, а де не можна дати діалог автор покаже чудову німу сцену (не хочу спойлерити, там буде людина з прізвищем на букву Х.). Твір показує незламний дух А. Чумака. показує що можна терпіти тортури до кінця.

У романі даються описи знедолених в"язнів і так само знедолених…

Книга тяжела, и, в тоже время, невозможно не читать ее далее, если уж начал. Это все кажется научной фантастикой, но, это происходило в Украине. В это слишком сложно поверить. Я считаю эту книгу должен прочитать любой человек на своем веку. Эти ощущения нужно пережить, переварить. Развитие событий и то, что творили с Андреем потрясает каждого. Я читала ее сравнительно долго, после прочтения еще около месяца жила в той камере ч.12 и пыталась окрепнуть духом. Потрясающая. Самый яркий представитель литературы, так называемого "расстрелянного возрождения".

І може, в тім викрику: «О, аве, Цезар, морітурі те салютант!» — криється справжня, незмірима й неосяжна людська трагедія.

Черный ворон, что ж ты вьешься над моею головой…. Знакомство с творчеством Багряного, началось с произведения Тигроловы, как же я его тогда полюбила, и мне кажется, лучшего из украинской литературы я не читала. Прочитав произведение Сад Гетсиманський, с таким проникновенным библейским названием, я утвердилась во мнении, что Багряный лучшее что я читала. Читая роман, я все думала «не дай нам Бог такой судьбы». Тяжелое время описывается, тяжелые судьбы и удивительные люди, люди, хотевшие сделать Украину счастливее, боровшиеся за свободу, но ни революция ни гражданская война не сделала Украину вольной. И теперь, все те кто не поддался, кто боролся, кто просто был рядом с боровшимися попа-ли туда, откуда не возвращаются… Главный герой этого романа Андрей, инженер-авиатор, боровшийся за…

Ця книга викликає дуже багато різних емоцій: жах, співчуття, страх, навіть інколи сміх. Безперечно, прочитати її мусить кожний, щоб відкрити очі на нашу історію. Андрій Чумак - справжній герой. Я б не змогла стільки витрамати, я б зламалась, мені здається. Як же нам не вистачає таких героїв, як він! Пройшовши через всі кола пекла, він залишився людиною. В романі перед нами постає галерея людських образів, скалічених життів, котрі опинились в залізних обіймах НКВД, і як вони в страшних умовах тих в*язниць жили, намагалися зберегти залишки людяності. Дуже вражає опис особливостей проживання людей у в*язницях - вони ніколи повністю не падали духом! Вони навіть там співали, вишивали, творили культуру та мистецтво! Ця книга - це величезне відкриття для мене, раджу кожному її прочитати,…