5

Що є людина?
Вона є тою біллю, скрізь який вона проходить заради збереження своєї гідності.
Вона є тою ненавистю до ворогів, що бурлить кров та не дає остаточно здатися.
Та, перш за все, вона є тою любов’ю до своїх близьких, до батьківщини, до тих ідей, що сповідує, та навіть до самої себе. Саме вона встановлює планку, нижче якої ти не в змозі опуститися і зрадити все, що любиш. Саме вона з останніх сил заставляє тебе залишатися людиною, даючи шанс навіть коли помилки вже зроблені.

Можна було б вибухнути пафосом та вистрелити фразою про "обов’язкове вивчення цього роману у школах" або щось на кшталт цього, але не хочеться. Цю книгу мають прочитати ті, хто хоче розібратися та зрозуміти, як працювала система репресій у передвоєнні часи в Україні, що собою представляли в’язниці та люди, що опинялися там, але найважливіше, як розквітала міць та дух людини, коли система прибивала її чоботом до самої підлоги.

Цей роман важко читати. Кожного разу, беручи книгу до рук, ти маєш вистрибувати зі свого затишного світу та понурюватися у реальність людського жаху. Ти відкриваєш сторінки на обіді, але кусок не лізе в горло, бо ти зіштовхнуєшся з описом їжі, якою годували мешканців камери. Ти, взявши книгу, укладаєшся зручніше в ліжку, але відчуваєш заціпеніння, читаючи про ті умови побуту та сну, в які було кинуто невинних людей. Це не відчуття сорому, це питання, що крутиться у голові і ніяк не може досягнути відповіді. Як можна позбавити людину мінімальних зручностей: на їжу, сон, на пересування по камері і навіть найпримітивніші, але такі необхідні потреби. Як можна перетворити життя людини в жах заради девізу про «посадити сто невинних краще, ніж відпустити одного винного». Як у людини зі здоровим глуздом може бути якісь сумніви з приводу адекватності цієї системи.

Це читання дуже наглядний посібник, як не помітивши вчасно ворога у державі, ти можеш стати сам ворогом своєї держави. І навіть маленька купа людей може держати у страху мільйони інших.