Я, “Побєда” і Берлін (сборник)

К моему сожалению, я узнала Скрябіна как автора юмористичиских повестей лишь недавно, когда подруга подарила мне его книгу "я, побєда і Берлін". Прочла её с удовольствием и улыбкой на лице:) но не могу ни сказать и про второй рассказ, который входит в выше упомнутую книгу "місто в якому не ходять гроші" - это настоящий взрыв мозга! Масса протеворечивых эмоций разрывает тебя на части, но равнодушным уж точно не оставит. Желаю всем насладиться неповторимым искрометным юмором Кузьмы))

Книга "Я, "Побєда" і Берлін" складається всього з 100 сторінок (або навіть менше). Читається дуже легко. Але я рекомендую слухати аудіокнигу в авторському виконанні. Кузьма на папері - це не те...

У кожній компанії, мабуть, є один оповідач. Цей друг труїть довгу байку зі свого життя, а всі слухають її з відкритим ротом і часом заходяться від сміху. Кузьма напевно й був такою людиною. Це записана байка з його життя. Зовсім молодий Кузя з друзями вирушає в подорож до Берліна на старій раритетній "Перемозі" купленій за 200. е. у художника. Вся подорож супроводжується всілякими курйозами та смішними прикрощами. На дворі або "перестройка", або що... Я не зовсім зрозуміла. Порожні полиці, дефіцит, польське радіо, яке добре ловить тільки на даху. Книга дозволяє поринути в побут…

С самого момента выхода аудиокниги она у меня была. Я сразу решила слушать Кузьму, а не читать. Потому что его манера разговора ну уж очень мне нравится. Но шли года, а я все откладывала книгу. Да и не слушала никогда аудиокниги. И где их слушать? Дома - странно. В метро - шумно. И вот почему именно трагедия должна меня была подтолкнуть к прослушиванию этой книги?! Я не буду разводить сопли, это у Кузьмы было не в чести! А я слишком его уважаю, чтобы расстраивать. Слушала я книгу, сидя в двухчасовой очереди к травматологу. И постоянно ржала в голос. Бабули офигивали и одаривали меня своими не одобряющими "вот это молодежь пошла" взглядами. А я жалела, что на моем айподе нет сильного динамика, чтобы все могли слушать вместе со мной. Книга живая. С живым голосом Кузьмы. С порой…

Після трагічних подій, які відбулись нещодавно з Андрієм Кузьменко (Кузьма Скрябін) писати рецензію суто на його книгу не можливо, як і не можливо писати її на російській мові. Мені й досі важко думати про нього, як про того, кого вже немає разом з нами, як про того, хто вже не напише жодної пісні і не подарує нам чергову книгу.Талановитий, самобутній і патріотичний співак та музикант. Не дивлячись на славу, постійно залишався простим і близьким для усіх людей, спілкувався без пафосу і зверхності. Надзвичайно щирий, відвертий, чесний, привітний, завжди з усмішкою і порцією свіжих жартів. Участь його в різноманітних проектах - це гарантований успіх для проекту і море позитиву для глядачів. Його інтерв'ю відверті, іронічні, правдиві, з величезною купою смішних історій і яскравих жартів -…

"Місто,у якому не ходять гроші". Кардинально відрізняється від "Я,Побєда і Берлін".Якась суміш містики,фантазії,кадрів фільму Тарантіно,трохи навіть філософії. З точки зору " як людині могло прийти це все в голову" мені було цікаво читати.Досить незвичний сюжет і розв'язка. Але загалом не моє.

Що ж,багато чула про цю книжку,а ніяк чомусь не могла її знайти у потрібному форматі.Прочитала.Враження: ніби з Кузьмою поговорила!) Місцями смішно,місцями ловила себе на думці,що все дуже близьке і мені,бо по великому рахунку,думаю, кожен у закапелках своєї пам'яті може віднайти кілька таких епізодів,де ніби то й смішно,але на той момент плакати хочеться. Але загалом не вразило,хоч й не розчарувало. Для одноразового прочитання.

Кузьма описывает, как он в молодости на "Победе" добрался до Берлина, зависал там какое-то время у немца, а потом ехал обратно. Все это написано в особой манере разговора Кузьмы, но меня все равно не проняло. Слабенько и как-то ни о чем. Нет конфликта, это просто описание поездки. Вторую половину очень маленькой и тоненькой книжечки занимают тексты песен группы "Скрябин".

Перша книга музиканта і шоумена Кузьми Скрябіна. Складається з двох повістей - автобіографічної "Я, Побєда і Берлін" (веселої та наповненої доверху своєрідним кузьмовським гумором, про поїздку ще зовсім молодого Кузьми на "Побєді" до Берліну з целлю продати раритетну тачку в столиці Німмечини) та сумного містичного трешняка "Місто, в якому не ходять гроші" (подобно Стивенсону и его "Джекиллу и Хайду", ця також наснилась Кузьмі. При чому з титрами, як у фільмі, після отримання сонячного удару по самій голові на відпочинку в Єгипті). В принципі, на любітеля. Власне, цікавою буде лише тим, кому цікавий Кузьма. Проста і орігінальна мова, на якій він розмовляє, збережена і на папері. До того ж є відсилики до багатьох пісень Скрябіна. З іншого боку, чого ще чекати від книги, написаної…

Насколько интересной (или, скорее, прикольной) оказалась первая часть (повесть), настолько же скучным стала вторая. Возможно, у меня Кузьма ассоциируется именно с бесшабашным юморным парнем с моей (20 лет жизни во Львове, и надеюсь, не последние) Львовщины...

Кузьму Скрябина очень люблю, за его музыкальное творчество и за его своеобразный юмор. Прочитав книгу мои ожидания оправдались - с первых строк все пронизано Скрябинскими шуточками. Да, есть шутки грубоватые, но это же Скрябин! История явно выдуманная, есть некоторые преувеличения - но как же он передает этот наш украинский колорит!