Доводы рассудка

Прошло 1,5 месяца с прочтения книги, а я уже смутно помню сюжет. Мне нравится стиль этого автора. Чтение ее книг всегда уютное время препровождение.

Я сама не знаю як так сталось, що взяла книжку Остін до рук. Скажи мені місяць назад, що мені сподобається, то я б не те що не повірила,  а ще й була  дуже здивована. Чому ж так? Почнемо з того, що я не люблю отакі історії кохання, де ти вже знаєш кінець. Так, мої улюблені книги " Ті,.що співають у терені " та " Кохання під час холери " , але там історія тяжкого і " хиткого " кохання , а в романах Остін все і так зрозуміло, що головні герої будуть разом. Далі так вже склалось,  що мені взагалі не сподобалось книга авторки " Гордість та упередження " і цей факт теж вплинув на моє ставлення до книг Остін. Можна сказати, що я була упередженна.
Можливо, вплинув мій осінній настрій, а можливо щось інше, але я звернулась до книги  " Переконання ". Починаючи читати я зрозуміла, що дивилась…

Я прочитала эту книгу по причине предстоящей экранизации. И что я могу сказать: впечатления неоднозначные.

Поговорим о минусах. Временами, на мой взгляд, повествование было через чур затянуто, многие моменты можно было если не убрать, то хотя бы сократить. Ещё одной отрицательный составляющей была схожесть двух произведений. На протяжении всей книги меня не покидало чувство дежавю. Уж больно любовь Энн и Фредерика напоминала Элизабет и Мистера Дарси из знакомого многим романа "Гордость и предубеждение". отличие заключается в том, что препятствием для любви служат разные, скажем так, чувства. В первом случае - доводы рассудка, в последнем - гордость и предубеждение. Это, в конечном итоге, имело не малое влияние на итоговую оценку.

Если закрыть глаза на негативные моменты, то мысль…