Тіні

Про цю книгу я дізналася з буктьюбу, і одразу додала її в список бажань. Справа в тому, що я маю слабкість до літератури, пов'язаної з кіно, як документальної, так і художньої. А тут ще й блогери, чиї смаки з моїми переважно співпадають, нахвалювали роман наперебій, як було не спокуситись? Виявилось, що книга має дуже цікаву структуру - в ній аж три часові лінії і, відповідно, троє головних героїв. Найменше мені сподобалась лінія сучасності, центральним персонажем у якій є журналістка на ім'я Олеся. Вона їде у Карпати знімати сюжет до ювілею виходу культового фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків". Там вона випадково дізнається, що Марічка Гутенюк - це не вигадка Коцюбинського, а цілком реальна особа, а вона сама є далекою родичкою Марічки. Мені не сподобалась Олеся, а те, з…

У этой книги, в отличие от многих других, есть две ярко выраженные грани, между которыми можно провести линию - исторические факты и художественная часть. И как бы мне не хотелось этого делать, все же стоит признать, что для меня они противопоставляются как хорошое и плохое, один большой плюс и такой же минус. Как закоренелый любитель действий без слов и слов без действий я была очень разочарована, а как человек, который хотел снова оказаться в атмосфере любимой школьной повести - жутко обрадована. Что же для вас важнее - решать вам.

Книга поделена на три части, три таймлайна, которые попеременно чередуются и дополняют друг друга, и действия которых крутится вокруг повести Михаила Коцюбинского «Тени забытых предков». Линия съёмок фильма, в которой фигурирует известный режиссёр Сергей…