Твердиня

У Макса Кідрука напрочуд свій особистий манер оповідання. Це вже третя книга цього автора, що я читаю і вона як і попередні дві (НОІМ та ЗУМС) затягнула меня у свій світ з перших сторінок. Але!Не зважаючи на те що історія крута, цікава і інтригуюча, це поки що гірша з трьох творів Кідрука. Мені не сподобалось ДУУУЖе багато наукових вставок, здебільшого математичних пояснень, без детального опису яких можна було б і обійтись. Так, наукові обґрунтування процесів та явищ у Кідрука є у кожній книзі, але тут з ними автор перегнув. Книга, як на мене, трохи затягнута. Іще мені дуже муляло всю книгу «хлопці і дівчина..» Чому не компанія?Мандрівники?Студенти?Тощо. За це і мінус зірка. А загалом історія сподобалась, як завжди без гепі енду, місцям моторошно, місцями інтригуюче і зовсім трохи…

Книга вийшла дуже захоплива і цікава, читається неймовірно легкою Сюжет, як на пригодницький роман, дуже цікавий, описи детальні, розвязка несподівана. Вже збирався завязувати з творчістю Кідрука бо попердня книга дуже несподобалаяс та ні ця книга повернула мій інтерес до автора.

Я не фанат жанра триллер, поэтому сложно оценивать эту книгу. Заявленной фантастики там было очень мало, буквально пару страниц. Книга читалась легко, и в целом мне нравится как пишет автор. Особенно в конце сложно было оторваться, ведь хотелось узнать чем все закончится. Что не понравилось. Во-первых, сильно затянутое начало. Уже из аннотации мы знаем что пятеро друзей поедут в Чили, так зачем же разводить такую длинную интригу кто из друзей поедет и куда. Во-вторых, излишняя любовь к деталям. Спасибо автору, что он так детально прорабатывал все, о чем он пишет, но зачем читателю знать все марки, точные цены, предысторию охранного агентства, характеристики вертолетов и всего прочего? В-третьих, использование английских выражений в тексте. По умолчанию мы понимаем, что интернациональная…

До совета в мобе никогда прежде не натыкалась на творчество Кидрука и, если честно, вряд ли бы с ним пересеклась, коли бы не вышеназванное. Тема, описанная в аннотации, вроде как интересная, но, когда смотришь на объём, в голове тут же начинает чесаться «та вроде не так уж и хочется». Я не жалею, что ознакомилась с автором (мне ещё одна его книга светит, благодаря которой я смогу составить более-менее остаточное мнение о писателе), поскольку на своей шкуре удостоверилась что есть что. Это лучше, чем бродить месяцами, спотыкаясь о хвалебные отзывы и жалеть, что отказалась от возможности или ещё что. Ну шо, товарищи, ПОСПОЙЛЕРИМ немного? Спойлерить буду откровенно ВСЁ, поэтому… Будьте готовы. Изначально книга заходила мне еле-еле, и я успела параллельно прочесть две или три других,…

Відверто недороблений текст. Чесно, я розраховувала на більше. Так, можливо саме тому десь з третини книга почала відверто гнітити. Мені було зовсім не цікаво. Мляво розгорнута історія, яка мала би бути госросюжетною або хоча б чимось накшталш ґоррор-роуд. Ні, це не воно. Ані перше, ані друге. Де там той трилер, як нам торочить Вікі? Де яка психологія? Хто й де їх у книзі бачив? Я не розумію. Так, пригоди були, але вони так щільно заховані в нетрях описів-описів-описів, що й пригод там не так щоб багатенько збирається. Якісь довгі описи, які не відіграють жодної ролі в загальному сюжеті. Що я маю на увазі? Почнемо з початку, коли я ще не розчарувалася в усіх цих навалах слів. Дооовгі, розлооогі входини. Тор такий атмосферний, такий кльовий... і в молоко. Джонік такий яскравий, а…

На мою думку, доволі слабка робота, в порівнянні з "Ботом" або "Не озирайся і мовчи". Місцями було страшно, місцями смішно. Найперша книгав моєму житті, в якій головний герой тупо бісив своєю поведінкою.

И хотя у книги есть свои недостатки, но автору не откажешь в умении создавать действительно захватывающие сюжеты. «Може, в цьому й полягає геніальність: помічати речі, що лежать на поверхні, але при цьому лишаються невидимими для більшості?». Из недостатков можно отметить любовь автора к излишним деталям, и, хотя, иногда они действительно необходимы, зачастую без них можно обойтись. Как, например, подробное описание улиц и метро Стокгольма. «Простіше переконати свідомість, що все це не по-справжньому, все це уві сні, аніж здійняти тривогу і зійтися віч-на-віч із тим, хто вклякнув біля рюкзаків. Людський мозок — великий майстер ігнорувати все, з чим не хоче боротися». В моменты чрезмерной детализации темп повествования проседает, а читателю приходится стонать от нетерпения: в одном из…

Спочатку сюжет розвивався не дуже динамічно, але те, що було далі, захопило мене на всі 100%. Отже, зустрілися якось: чех, українець, росіянин, американець і японка..Стоп! Звучить, як початок якогось анекдоту :D Але, насправді, вони вирішили відправитися на пошуки міфічної країни, у якій, окрім безлічі загадок цивілізації, заховані купи золота та скарбів. Не одна експедиція пробувала пробратися крізь джунглі, щоб відшукати славнозвісну Твердиню; не один відчайдушний дослідник палко бажав озолотитися і прославитися на весь світ. Але така подорож рівнозначна самогубству. Здається, хтось прикладає усіх зусиль. щоб не пустити на незвідану землю непроханих гостей. На це неоднозначно натякають плоти, вкриті трупами з виколотими очима і понівеченими тілами. Це лякає всіх, окрім…

Щойно дочитала. Повна голова думок, роздумів, вражень! Завтра думки вляжуться, і мабуть рецензія була б більш об'єктивною, але цією книгою не можливо не поділитися! Макс неймовірний, він створює кіно у моїй голові! Книга про друзів, які вирушили на пошуки пригод, але несподівано, потрапили в полон і закрутилося. Читається на одному подиху. Зізнаюся, я дуже сердилася на головного героя за його поведінку! Навіть була не проти, щоб він не вийшов живим з пригод! Але потім, Лео трохи зібрався, хоча багато його вчинків, для мене так і залишилися дивними. Але не тільки вчинки Лео заводили моє розуміння ситуацій, в які потрапляли герої, в глухий кут. Проте мені важко бути об'єктивною, я ніколи не була учасником подій, в які потрапили герої книги. Є місця книги, в яких було перенасичення…