Повiя

Книга бере за душу... Впродовж читання щиро співпереживаєш героям у їх бідах, у їх щасті... Одних героїв полюбиш, інших одразу зненавидиш... Чудова українська мова, легко читається... Хоча і зустрічаєш застарілі слова... Трагічна історія дівчини Христі... Хоча книгу написав чоловік, та він гарно зобразив ставлення чоловіків до жінок - споживчого характеру... Це українська класика, яку варто читати!

Неплохое и объемное произведение о том, что случается с девушками из-за несчастной любви. Красивых описаний или портретов в книге нет, она выигрывает только засчет сюжетной линии, которая действительно трогает. Лейтмотивом в романе проходит проблема "города-деревни", тема раскрыта.

Ех, Христе! Що ж ти коїш?! – коротко про мої думки впродовж читання.

Українську класичну прозу я читаю вкрай рідко, але завше це такі глибокі та пронизливі твори як "Повія". Для мене це роман не про несправедливість чи жорстокість долі, а про саморуйнування. В більшості своїх бід Христя винна сама. Я навіть декілька разів поривалась закінчити читання, закривала з гнівом книгу, бо ж "не можна бути такою легкодумною та наївною!". Та все ж поверталася, бо розуміла, що не заспокоюсь, поки не дізнаюсь, до чого вона себе доведе – до відродження та спокою чи до загибелі.