4

Ех, Христе! Що ж ти коїш?! – коротко про мої думки впродовж читання.

Українську класичну прозу я читаю вкрай рідко, але завше це такі глибокі та пронизливі твори як "Повія". Для мене це роман не про несправедливість чи жорстокість долі, а про саморуйнування. В більшості своїх бід Христя винна сама. Я навіть декілька разів поривалась закінчити читання, закривала з гнівом книгу, бо ж "не можна бути такою легкодумною та наївною!". Та все ж поверталася, бо розуміла, що не заспокоюсь, поки не дізнаюсь, до чого вона себе доведе – до відродження та спокою чи до загибелі.