25 сентября 2011 г. 21:14
124
5
Як і «Дитина-валіза», зовсім трішки не дотягує, аби стати стовідсотковим шедевром. Однак і без цього книга чудова.
Оповідається про життя 10-річної дівчинки у сиротинці — одна з моїх улюблених тем у дитячій літературі. Причому розповідь у Вілсон нетрадиційна, досить правдоподібна й від першої особи. А перша частина книжки — це взагалі відповіді дівчинки в анкеті. Мені особисто не вистачило докладності, перша думка, яка з’явилася після прочитання — «чому так мало?» Я розумію, що Вілсон розраховує на сучасних дітей, які багато не читають, і навіть такі тоненькі книжечки більшості із них не під силу. Однак все ж дуже б хотілося прочитати щось у подібному стилі більш розлоге, а то цю книжку я менш ніж за годину прочитав.
У Вілсон цікаві характери, неповторні. Мені особисто не вистачає більш…