Царівна. Вибрані твори (сборник)

Шкода, що у школі мені, як і багатьом іншим учням, наша вчителька з української мови і литератури не змогла донести любов до свого предмету. І скажу я вам, що вчитель була непогана. Мабуть час і загальний настрій, що українське це щось сільське та несучасне і т.д. і т.п. не давали нам навіть змоги задуматись про те, що українська мова, українське слово - це так гарно і значуще. В головній героїні повісті "Царівна" можно впізнати саму Ольгу Кобилянську, яка з молодих років прагнула бути незалежною та мріяла не просто жити, а приносити користь своєму народові. Чим? Тим чим може - любити свою країну, свій нарід та писати. Далі спойлери Головна героїня повісті Наталя закохується у молодого і на її розсуд дуже переспективного чоловіка Василя Орядина, з часом з'ясовується, що це…

Чим жінка гірша від чоловіка?

"На милування нема силування", так само і на поважання; а вироблені погляди на життя, котрі тісно зв'язані з нашою совістю, також не даються скинути, наче та одіж.

Героїня. Ось в кого я закохалася з самого початку - в Олену Ляуфлер. Її погляди, її вільнодумство, її нескоренність - усе це мені невимовно імпонувало. Я так хотіла, щоб дівчина змогла довести батькам, що вони не мають права самостійно вирішувати її подальшу долю, керувати її життям, змусити її любити, або хоча б мовчки терпіти. Її палкі й щирі промови були ніби прочитані з моїх думок.

Але. Є одне але. Я була впевнена, що жінці вдасться досягти вершин, довести, що вона мала рацію, що вона буде щаслива поруч з чоловіком, який би її підтримував і розумів. А Олена пала жертвою гніту обставин, як і…

Ото нема чого морочити двом дівчатам голову, бо може така інтрижка закінчитися дуже печально! Насправді навдивовижу цікава історія. Я не можу пригадати, чи є цей твір в шкільній програмі, якщо і є,то чомусь він не відклався в моїй пам*яті. Але історія справді варта уваги. Мальовничі краєвиди українського пограниччя, два села, одна історія. Тут гармонійно переплітаються кілька доль, сплітаючись в барвистий вінок життя, де є і сумні, і радісні квіти. Біля українського села оселяється циганський табір, в якому стається жахлива подія: молода заміжня циганка народила білу дитину, зрадила свій рід і свого чоловіку. Тяжко карається зрада в циганських звичаях, часом навіть смертю, але дівчину напоюють трунком та без свідомості вивозять в поле. А дитина зникає без вісти. В той час в сусідньому…

Довго вагалась перед читанням цього твору. Саме з нього я розпочинаю знаймоство з творчістю Ольги Кобилянської. Цей твір я повинна прочитати, бо це шкільная програма До творів зі шкільної програми я відношусь цілком нейтрально. Деякі вражать мене, а деякі набридають майже з перших сторінок.

"Людина" захопила з перших сторінок. Образ відважною Олени привертає до себе увагу. Хтось вважає, що вона не здатна до самопожертви, а вона жертвує своєю долею заради близьких, хтось вважає, що вона не вміє кохати, але вона через усе своє важке життя збереже кохання до Стефана. І найважливіше, вона залишається людиною. Це головне.

Олена вражає нас своїми думками, свойм розумом. Вона повинна була жити в інший час, її доля склалася краще б. Але вже нічого не можливо змінити.

Твір "Людина" можливо вважати…

Вразило.

Чомусь не прочитала я цей твір у школі, що на правду став би мені дуже до душі. Стиль Кобтлянської ні з чим не сплутаєш в нім є характер і самобутність. Красива мова, жива та справжня. І думка істотна у всій повні розкривається перед нами. Через пів століття опісля Кобилянської, по цій темі так співзвучно написав Василь Симоненко найкращий, як на мене, епіграф:

Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.

Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди — Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе — Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба — Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина, І хочеш того чи ні — Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої —…

Особисто для мене суть цієї книги не лише в тому, щоб показати, що і жінка щось може в цьому світі. Насправді кожна людина може досягти будь-яких висот. Але найчастіше одного бажання замало, якщо поруч немає того, хто би підтримав, порадив, заспокоїв. І як страшно, коли ти цю людину знаходиш, складаєш із нею плани на майбутнє, а вона раптом йде. Або взагалі вмирає. І який сенс тоді з усіх твоїх амбіцій, якщо тебе зламали там, де ти і прогинатися-то не хотіла і не планувала? А навколо всі чогось від тебе хочуть, і найгірше - зовсім не того, чого ти сама собі бажала. І здається, що місця для тебе вже немає абсолютно ніде. І спокою тобі не дають ні навколишні, ні ти сама. Натомість лише купка листів мов насміхаються із твоїх наполеонівських планів, коли ти всупереч своїй совісті…

Людина. Сама назва повісті говорить про те, що йдеться у ній про людину, про те, чим є людина на фоні життєвих обставин. Вона може бути освіченою, сильною, незалежною, як Олена Ляуфлер, проте над нею все одно існує щось вище. Яке здатне зруйнувати пиху і всякі ілюзії, які людина може мати стосовно себе. З одного боку позиція головної героїні заслуговує повагу. На тлі тогочасного ставлення до жінки як до нижчої істоти, як до коняки згідно зі словами одного майора, а до людини загалом як до «товариської, розумної звірини», вона насмілюється кинути виклик погрузлому в догмах суспільству, відкрито заявити про гендерну рівність та про людину як вінець творіння природи. Олена вміє любити і високо цінує це почуття. Проте з іншого боку до нього домішуються її самолюбство, самовпевненість,…

Знову привіт від моєї шановної пані Кремінської. Навіть погортала конспект, щоб згадати, прикладом чого був цей твір. Царівну Наталку порівнюють з Попелюшкою. Тільки Попелюшка з дому мачухи потрапила на бал і одразу до прекрасного принца в обійми, а от Наталці довелося стерпіти, окрім гноблення тітки та усвідомлення повної самотності у цьому світі, розчарування в коханому колись чоловікові, і не одне; розчарування у власних здібностях; спроби жити відносно самостійно у наскрізь чоловічому світі, де жінка може бути тільки вчителькою, швачкою, літераторкою або "товаришкою". Вона побачила, що таке приязність і небайдужість людей і врешті діждалася свого принца, діждалася свого "полудня". Це чудовий, цікавий, сповнений емоцій, переживань та роздумів твір, і я не розумію тих, хто складає…

Чем больше я выхожу за рамки поспешно пролистанного в школьные и университетские годы минимума, чем внимательнее я вчитываюсь в «программные» книги по украинской литературе, тем сильнее и чаще меня охватывает гордость за свою страну и восхищение потрясающими украинскими авторами. Повесть «Царевна», написанная еще в конце 19 века, настолько пронизана рефлексиями на тему феминизма, настолько наглядно изображает судьбы разных женщин, выбирающих и выбравших между «феминизмом или мазохизмом», а также последствия такого выбора, настолько убедительно доказывает в целом, что у каждого есть свой выбор и право взять синюю или красную таблетки, отключиться от системы или вообще не размышлять об устройстве мироздания, что мне приходит мысль о том, что ведь сбылось то, о чем писала Ольга…