Повія

Так співає Вєрка Сердючка, а от як воно було насправді - у своєму романі розповідає видатний український письменник Панас Мирний. Якось так ми звикли, що шкільна класика, тобто твори зі шкільної програми - це щось таке нудне й невиразно-сіре, що його треба читати аби лише отримати гарну оцінку в школі, а зовсім не для того, щоб отримувати задоволення від мови автора, його стилю, подій, які він змальовує... Так от і з цим твором - в школі він був необов"язковим для читання, тому пройшов повз мене й, можливо, це й непогано - тому що в школі я була б не готова сприймати все те, що тут написано так, як сприйняла це зараз. Важка історія доньки колишнього кріпака та наймички Христини - першої красуні на селі, працьовитої та веселої дівчини, якій би складати своє щастя у рідному селі, але ж не…

Тяжело живется крестьянам на Руси. Хоть и отменили крепостное право, а все равно, как были бесправными людьми, так и остались. Редко кому удавалось отстоять свои права в суде или защитить себя от нападок помещика. "С сильным не дерись, с богатым не судись"-вот слоган маленького человека конца девятнадцатого века, подчеркивающий его смирившуюся с положением натуру. Потеряв родителей крестьянская дочка Христина не стала бороться за родительский дом и землю в родном селе, и бросив все отправилась в город на заработки. Там и работа, не в пример деревенской, легче, и денег больше. Да и наливная красота выросшей на свежем воздухе селянки не останется без внимания. Многие обращали внимание на статную, румяную молодую девушку. Горячие слова любви, такие искренние клятвы, все это звучало музыкой…

«Повія» - сацыяльна-псіхалагічны раман, які выйшаў у 1883 годзе. Ён паказвае цэлае жыццё дзяўчыны, жанчыны Хрысці, але асноўныя дзеянні прыпадаюць дзесьці на другую палову 70-х гадоў ХІХ стагоддзя. Увагу аўтара прыцягвае доля сялянства пасля рэформы 1861 году, калі хоць і адмянілася прыгоннае права, сяляне ўмоўна пазбавіліся панскай улады, эканамічнае становішча не стала лепшым, калі не наадварот. Жыццё сялян, як бясконцы плач над сваімі бедамі. І гэта зразумела: яны ледзь не ўсё жыццё павінны былі плаціць за сваю свабоду. У цэнтры рамана – лёс вясковай дзяўчыны Хрысці. Яна не толькі першая прыгажуня ў Мар'янаўцы, але і працавітая, разумніца. Здавалася б, такую дзяўчыну чакае прыўкрасная доля: выйсці замуж, нарадзіць дзетак і працаваць на роднай зямельцы. Але раптоўна пачынаюцца беды.…

Книга просто потрясающая! Даже несмотря на то, что я читала не в оригинале. Такая яркая история и так прекрасно выписан каждый персонаж... Я просто не могла выпустить эту книгу из рук и возвращалась к ней при каждой возможности.

Во время чтения во мне постоянно бушевали сильнейшие эмоции. Помню, как в эпизодах, когда гнобили мать Христи и отнимали у нее землю, я думала "Вот какие же все с**и кругом, а!".

Меня просто нереально возмущало и поражало то, как можно вцепиться в одного человека и не слезать с него, пока не уничтожишь.

Хотя, со временем, как ни странно, меня стала раздражать главная героиня и ее мать. Ну почему как только умер отец - жизнь закончилась? И что за бред сначала ходить ныть всем соседям, что нам даже нечего пожрать на новый год, а это ж праздник, хоть бы кто-нибудь…

Книга цепляет до глубины души и не отпускает после прочтения. Завораживающие пейзажи, яркие характеры, четкие и глубокие диалоги. Автор однозначно мастер слова. Советую всем. Сначала мне показалось книга уж очень скучной, из главы в главу рыдания Приськи и затянутенький сюжет, но это прошло, и совсем не жалею, что пересилила начало

Класика української літератури! Чудова книга! Неперевершена мова автора! Панас Мирний висвітлює тяжкі часи для народу - кріпатство...Досить гостро висвітлює такі соціальні проблеми як корупція, нерівність між закоханими, зради. Чітко описується поневіряння по світу Христі. Читаючи книгу, жаль тримала мене за серце. Важко повірити, що таке буває (але ж буває!). Віяння дівчини, у якої б було чудове майбутнє - чоловік, діти, живі батьки - якби не підступність людей, бажання наживи, жадібність. Бачимо, як багатство міняє людей (на прикладі сусідів Христі). Можна провести паралель із сьогоденням: нічого не змінилося. Існують ті ж соціальні проблеми, тільки змінилися назви: не хазяїн, а роботодавець, не кріпак, а працівник. Тому що <Не вiрте ви нiчому, усе то брехня! Як давно колись…

Прекрасная книга, на которую наткнулся совершенно случайно. Ни одна книга так не тронула душу, как она. С час сидел и не мог поверить, что именно так она и закончилась. Реальная жизнь так не ранит душу, как эта история. До её прочтения я считал, что меня удивить уже невозможно, но вон как оно оказалось!..

Почему-то трудно писать про такие книги. Это уже классика. Книга, проверенная временем. Очень достойная литература. Хоть и пишут, что на русском читается хуже, но это, наверное, для любого произведения не на языке оригинала так. Но, тем не менее, очень хороший язык, сочное повествование, а сюжет... Крепкий, добротный, но, видимо, нафантазировала я себе чего-то другого. Хотя мои фантазии к делу не относятся. Отвлеклась. Книга горькая и тяжелая. В духе классического реализма. Тяжелая жизнь бедняков, угнетенные женщины (вернее, трудная их судьба из-за произвола скотов-мужиков). Звучит, конечно, ужасно. Прям билеты по литературе сразу вспомнила. На самом деле, не всё так плохо. Читается "Гулящая" очень даже легко (хотя легковесности там нет и в помине!). Ну, и про любовь есть. А хорошего…

Трагічна, пронизлива, неймовірно глибока й емоційно насичена проза, що ніколи не приїдається, не відпускає. Це один з кращих прикладів того, що класиків треба читати, бо вони цього не просто варті, вони створили кращі з кращих творів в історії літератури.. Дивовижний за силою та глибиною роман, що відзивається в тобі десь на клітинному рівні й полонить з перших же слів, закохує тебе і визначає твої думи й бередить серце. І ще довго озивається в тобі після того, як остання сторінка перегорнута... Чи заслужила Христя таку долю, отакий кінець, як батько, від холоду, попід хатою? Він був невідворотний, передчувався з перших сторінок, з отого її радіння обновкам на фоні страждань матері й перших ознак невідворотності подій, що мов лавина штовхали Христю до міста й нового життя. Та це роман не…

! ОСТОРОЖНО, СПОЙЛЕР ! Начало обещало качественную и трагическую историю: женщина, всю жизнь прожившая в горе и нищете, её дочь, вынужденная задаром прислуживать незнакомым людям из-за прихоти местного самодура - всё то было настолько интересно и жутко, что читалось буквально на одном дыхании. Однако дальше, после смерти Прыськи, у автора обнаружился нередкий ( к сожалению ) талант превращать великолепную книгу в кучу пошлой бессмысленной белиберды... Абсолютно не впечатлила меня история шлюхи, которая предпочла продавленный нос и смерть на морозе тихой жизни в селе, в своей хате. Вообще у автора какое-то особо трепетное отношение к гулящим девкам - он едва ли не на каждой странице о них упоминает, не забывая заметить, что они вовсе даже милые трепетные создания, но обстоятельства... А…