4.5 Повернення до витоків

Трагічна, пронизлива, неймовірно глибока й емоційно насичена проза, що ніколи не приїдається, не відпускає. Це один з кращих прикладів того, що класиків треба читати, бо вони цього не просто варті, вони створили кращі з кращих творів в історії літератури.. Дивовижний за силою та глибиною роман, що відзивається в тобі десь на клітинному рівні й полонить з перших же слів, закохує тебе і визначає твої думи й бередить серце. І ще довго озивається в тобі після того, як остання сторінка перегорнута... Чи заслужила Христя таку долю, отакий кінець, як батько, від холоду, попід хатою? Він був невідворотний, передчувався з перших сторінок, з отого її радіння обновкам на фоні страждань матері й перших ознак невідворотності подій, що мов лавина штовхали Христю до міста й нового життя. Та це роман не тільки про Христю. Про щось більше, сильніше й величніше. Про жіночу долю, важку й приречену, і через неї - про історію селянства й усього народу.

І дивовижна сила прози чіпляє з перших сторінок. Як вила буря, отзиваючись у серці Пріски, так і в моєму серці отзивалась ота немислима краса і поетичність прози Мирного, ота невимовна мука важкої долі, що не залишає ні радості, ні спочинку... Передчуття біди, що охоплює тебе з перших сторінок, наростає, ти повністю занурюєшся у долю цих жінок, а через їх біль пізнаєш біль усього народу. Важка доля селянства, історична перспектива, що розкривається через людське, особисте, особливо гостра. Й аналогії з нашим часом - гострі та пекучі, як ніколи. Скільки в нас тих Грицьків, скільки панів, що про звичаї позабували... До лиха ще лихо, а за ним - ще більше. Під гнітом таким не може витримати молода душа. І не витримує. І хоч надлам цей видно не відразу, та він зрештою визначає фатальну приреченість долі...

Це не просто історія важкої жіночої долі. У одному романі Мирний дивовижно глибоко й з такою силою розкриває і проблеми кріпацтва, й великих суспільно-політичних змін, і трансформації селянства, і розрив між міщанством та селянством. І тих течій, що штовхають нове покоління до зречення від батьківських цінностей.

І на фоні дивовижної глибини прози, з головою опускаючи тебе у відчай, Мирний тонко й пронизливо показує красу й поетику життя простих людей, незламні цінності й важливі істини. Він мовби повертає тебе до витоків, аби нагадати, де твоє коріння, у чому сенс людяності й життя. І від отієї невимовної краси звичаїв, традицій, простої філософії доля Христі, інших жінок у романі (особливо сильно для мене розкривається трагедія Мар'ї), а через них - доля всього народу звучить іще надривніше, іще проникливіше.