Цитаты из книги Чорна рада

Name: Чорна рада
Rating: 3.6 (1164 reviews)
Author: Панталеймон Кулиш
ISBN: 978-617-07-0583-9

Всего 57

AlexSarat

29 июня 2011 г., 16:10

Пожаловаться

Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься.

AlexSarat

29 июня 2011 г., 16:07

Пожаловаться

"... Нерівними на світ народжаємося, а рівними вмираємо!"

AlexSarat

1 июля 2011 г., 15:00

Пожаловаться

... Сьогодні пан, а завтра пропав.

JohnKenedy

10 февраля 2012 г., 15:36

Пожаловаться

"... скажи менi , як же ти можеш глядячи смертi в очi ще й жартувати ? - та хiба все наше життя не жарти ? "

AlexSarat

28 июня 2011 г., 19:32

Пожаловаться

Тіло потішається, як чоловік зап`є, а душа погибає; от і все.

GraceTurner

14 декабря 2016 г., 14:03

Пожаловаться

Сі баби ніяк не збагнуть, шо сьогодні можна з чоловіком рубатись на всі застави, а завтра гуляти в купі по-батерськи. Не знать як дивляться на божий світ. Сказано — баби.

winter_is_coming

3 ноября 2012 г., 20:25

Пожаловаться

Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди втікав щонайкращий люд з городів; а тепер хто йде на Запорожже? Або гольтяпака, або злодюга, що боїться шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба. Сидять там окаяннії в Січі да тілько п'янствують, а очортіє горілку пити, так і їде в городи да тут і…

Развернуть

AlexSarat

28 июня 2011 г., 19:38

Пожаловаться

Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались ... Скілько-то князів, лицарства і гетьманів добуло, воюючи за тебе, слави; скілько-то на твоїх вулицях, на тих старосвітських стогнах, на валах і церковних цвинтарях пролито…

Развернуть

AlexSarat

28 июня 2011 г., 19:31

Пожаловаться

Жіноча річ коло печі, а нам, козакам, чарка та шабля.

robot

24 февраля 2013 г., 16:57

Пожаловаться

Так-то усе те лихо минулось, мов приснилось. Яке-то воно страшне усякому здавалось! А от же, як не божа воля, то їх і не зачепило. Се так, як от інколи схопиться заверюха — громом гримить, вітром бурхає, світу божого не видно; поламле старе дерево, пови-ворочує з коріннєм дуби й берези; а чому указав господь рости й…

Развернуть