Львів. Доза Порно

Збірки короткої прози від різних авторів – це завжди лотерея. І як правило буває у лотереях – виграєш не ти. Із збіркою «Львів. Доза Порно» дива не сталося – це була лотерея і виграла не я.

Для початку – література про дно, дінце та днище соціуму не викликає в мене ані огиди, ані спротиву. У решті решт, я перечитала левову частку наслєдія батька збочень та пекла маркіза нашего незабутнього де Сада, що мені ці перший (й для багатьох – останній) раз бачені імена на останній сторінці? Пфуй і нема. Тож, із цим ми визначилися – проблема не у тематиці, проблема у тому, що із 24-х коротких оповідань я відмітила собі два. Який це відсоток, вирахуєте? Катастрофічно низький, якщо вже не вдаватися у цифри. Решта банально нецікаві, або погано написані, або відверто вторинні («Геї Сихова», наприклад,…