Sopromat

Эксперт

Эксперт Лайвлиба

8 июня 2020 г. 17:26

756

4 "...жити ще можна , якщо друг поруч!"

Історія здалася мені дещо солодкуватою. Якби не від імені героя, а від імені героїні. Чи то мова така , що перетворює жорсткі сцени на пом'якшені, чи то забагато ліризму? Як ароматний чай, у який кинуто цукор. Перший ( історичний) розділ- ідеальний. Після - роман про кохання. Головний герой чуттєвий, егоістичний, самозакоханий. Другорядні герої про нього кажуть: "гарна людина", але підтверження вчинками цих слів замало. Зверхнє ставлення до жінки, що його кохає. Навіщо тоді вона йому? Головна героїня дивно вчиняє: наказує не кидати її подругу. Якби дійсно кохала- сказала б, щоб просто знайшов ту, що сподобається йому. Написанний у минулому сторіччі, роман ніби зависа у часі. Герой вчиться, живе в іншому місті, але їздить на таксі, декілька разів за короткий термін навідується до…

Развернуть

27 мая 2020 г. 21:54

623

5 Спойлер Нельга забыць

Цікава, што, купляючы кнігу, думала, што яна будзе зусім аб іншым - аб паўстанні 1863-1864 гадоў (дакладней, аб жанчыне, якая паехала ў ссылку за мужам-рэвалюцыянерам). У прынцыпе, я была амаль права: яна і сапраўды паехала ў ссылку, але пасля пакарання смерцю свайго каханага, і пра гэта было толькі ў "Пароме" - перадгісторыі рамана. Асноўны жа сюжэт апавядае гісторыю кахання студэнта-паэта Андрэя Грынкевіча (праўнука той самай жанчыны і рэвалюцыянера) і замужняй выкладчыцы Ірыны Горавай (праўнучка капітана Горава, які якраз і згадзіўся пераправіць няшчасную праз Дняпро). Галоўным героем можна назваць і Яніса Вайвадса - латышскага паэта і лепшага сябра Грынкевіча. Што цікава, у Яніса ёсць рэальны прататып - паэт Геранім Стулпан (ці Еранім/Геронім, яго у розных крыніцах чамусьці…

Развернуть
shurenochka

Эксперт

Эксперт Лайвлиба и ровных швов

26 ноября 2019 г. 11:10

656

3.5 Быць паэтам

Гэта нялёккая проза. Караткевіч увогуле не такі, якім мне здаваўся у дзяцінстве. Тут смуга, пакутванне и цяжкі лёс. Нераздельнае каханне і смерць. Але ж чытаць хацелася, бо скрозь муки чулася сэрца самога аўтара, яго самотнасць и адчай. Мажлівасць дакрануцца да цемры душы іншага чалавека- гэта сапраўдны скарб. Напэўна, і вершы тут дапамаглі... Але ж дужа не падабалася асноўны сюжет - занадта просты, і для мяне заезжаны нейкі.

По -русски: Это нелегкая проза. Караткевич в общем не такой, каким мне казался в детстве. Тут печаль, страдания и трудная судьба. Неразделенная любовь и смерть. Но читать хотелось, потому что сквозь муки чувствовалось сердце самого автора, его одиночество и отчаяние. Возможность дотронуться до темноты души другого человека- это настоящее сокровище... Вероятно, и…

Развернуть
russischergeist

Эксперт

Эксперт Лайвлиба

14 марта 2019 г. 17:59

987

5 Они вернутся, обязательно, через нас!..

Замечательная вещь, как, в принципе всё у Короткевича! Роман, как будто, первый по времени у Короткевича, он искал себя, но все же судьба у него большая, так как в итоге сюжет состоит из двух явных частей. можно сказать по-современному, приквела к истории, называвшаяся когда-то поначалу "Воробьиная ночь", потом - "Паром на реке" - замечательная миниистория о мужчине и женщине, произошедшую во времена восстания под предводительством Кастуся Калиновского в 1863,4 году - поступок настоящего мужчины во времена боевых действий, оставивший большой след или, так сказать, психологическую тонкую связь для потомков. А вернутся ли Леониды на землю, кто же такие, эти магические Леониды, что имел ввиду автор? И это не птицы, это не люди какие, и не инопланетяне...

Вторая бОльшая часть переводит нас в…

Развернуть

5 марта 2015 г. 20:04

629

5

Геніяльная паромная гісторыя кахання, гісторыя змагання за каханне, гісторыя пра вераб'іную ноч, якая зацягнулася амаль на стагоддзе. Увесь твор скаладаецца з дзвух амаль самастойных, але вельмі звязаных тэматычна, частак. У пралогу распавядаецца пра спробу выратаваць каханага паўстанца, асуджанага на смерць, сваёй абранніцай, для чаго ёй трэба паспець пераплыць раку на пароме падчас жахлівай непагадзі, так званай вераб'інай ночы. У ажыццяўленні гэтай задумы ёй знарок адмаўляе царскі прыслужка, але знаходзіцца ў той рэпрэсіўнай машыне чалавек з чуллівым сэрцам, які на ўласную рызыку і страх вырашае дапамагчы. Яна ўсё адно не паспела. Мужа-паўстанца з лічныя хвіліны да яе прыезду забілі. Яе пасля саслалі ў Сібір, а афіцэр, які дапамог ёй вымушаны быў абараняць свой маральны выбар на…

Развернуть
memory_cell

Эксперт

Обыкновенный читатель

20 января 2014 г. 10:23

717

5

Был конец 50-х, начиналась "оттепель". Была Москва, так похожая на Париж из «Праздника, который всегда с тобой». Были мужчины - белорус Андрей Гринкевич и латыш Янис, был Дом поэтов, и была дружба – такая, как в «Трех товарищах». И женщина, Ирина Горева, русская, так похожая на героиню Ремарка. Такая же молодая, и красивая, и умная. И так же обреченная на скорую смерть: война оставила ей осколок в сердечной сумке и лишила надежды на долгую жизнь. Да ей и не нужна была эта долгая жизнь: там, на войне, погиб ее Мальчик - первая и единственная, как казалось, любовь. За спиною Андрея тоже стояла смерть - давняя трагедия унесла его первую Девочку. Ирина и Андрей. Они оба не ждали любви. Это любовь их ждала. Андрей узнал ее сразу, а Ирина долго отказывалась узнавать. Андрей любил и…

Развернуть

Напишите рецензию!

Текст вашей рецензии...

Популярные книги

Всего 767

Новинки книг

Всего 241