Ляля

Дочитываю современный польский роман. Это бесконечная череда историй о неком польском роде с его бессчетными побочными ответвлениями. От начала ХХ века, а поляки довольно нудный народ. Я никак думал, что я осилю роман до конца, но вдруг началась 2я мировая война и стало интересно. Самые интересные страницы это про немецкую и советскую оккупацию. Немцы в романе добренькие, они уничтожали и гнобили евреев, а поляков только немного грабили, а вот советские насиловали всех и грабили подчистую. А еще несколько героев романа были «москалями». После этой книги я стал еще меньше любить поляков))....

Є історії мов ріки: як малий рівчачок, що тече попервах несміло, вони перетворюються в повноводну річку і в мент кульмінації виходять з берегів заданого напрямку, і розливаються, заповнюючи все на своєму шляху.

Несміливо прозирає орнамент розповіді на початку: багато імен, які годі запамятати, події переливаються одна в іншу так, що втрачається зв'язок чи натяк на хронологію... Зовсім тобі казка. Вигадка. Але пригадаймо історії, які нам переповідали наші дідусі чи бабусі. Хіба немає в них цього елементу казковості, цього невловимого пензля, який стирає межі між реальним і вигаданим? Так і в історії Лялі, або ж Гелени, Бенецької: одні історії нагромаджуються на інші, деякі проступають на полотні пам'яті з такою чіткістю і ясністю, так ніби і просяться бути розказаними, а деякі блякнуть і…

Описувати «Лялю» важко. Враження від неї двозначні. Спочатку читається складно, бо не можливо вловити хронологію подій (а її, власне, ніхто й не дотримується – ні автор, ні головна героїня). Тільки згодом стає зрозуміло, що розповідь складається зі стихійних спогадів, і вони не вибирають, як та коли виринати із глибин пам’яті старенької бабусі, а з’являються собі раз по раз, все примхливіше, мінливіше і рідше. Це колись ті спогади про життя цілого роду були яскравими й детальними. Вони огортали слухачів – дітей, онуків – блиском і відгомоном минулих епох. А зараз – як понівечені війнами картини, витягнуті на світ Божий із сирих напівпідвалів музейних сховищ, що їх намагаються відреставрувати, але бракне чи то підходящих фарб, чи то належної майстерності…

Десь до середини книжки…