Заметіль

Заметіль дужчала, щедро засипаючи снігом все сміття, яке траплялось їй на шляху. Кожного року вона прилітала, щоб змінити цей світ на краще. Це було її призначенням-перетворювати чорний колір у білий. Місто спостерігало за нею мільйонами вікон. Шугнувши у височінь, вона задоволено оглянула зроблену роботу. На ранок небо не впізнає землю.

Один із героїв книги висунув припущення, що зиму люблять лише діти, але мушу з ним не погодитись я її теж люблю. (Може я в душі все ще дитина) Завжди з завмиранням чекаю першого снігу, того справжнього, лапатого, що стиха опускається. Для мене це казка. Та й час, коли все стає сніжно білим теж приховує в собі якусь магію. В такі часи завжди згадується: "розпочати все з чистого листа". І я справді вірю, що цей сніг, цей час насправді принесе щось нове,…