Маклена Граса (сборник)

Збірка з чотирьох п'єс українського драматурга першої третини ХХ сторіччя, представника так званого "Розстрілянного відродження". П'єси різнопланові, з різним співвідношенням комічного й трагічного, ба й навіть ліричного - тому створюють суцільний образ митця, що дає змогу посмакувати індивідуальний стиль і побачити, як вирішується чергова творча задача наявними засобами.

"Народний Малахій" - трагікомедія, що непогано ілюструє, як нова ідеологія не стільки змінює існуючу, скільки нашаровується на неї. Але щиро прийняти її - загрожує божевіллям в очах оточення. Тільки начебто-божевілля може виявитися божевіллям справжнім. Та головна біда в тому, що, хоч оточення само божевільне, принцип "серед сліпих одноокий - король" не працює. І хоч Малахій і не від світу цього, він справді народний…

Очередное произведение ,прочитанное по школьной программе .Мина Мазайло - одно из лучших ,что я прочитала из школьной программы в этом году .

Сюжет .Главный герой Мина Мазайло решает сменить фамилию ,но его сын - за украинизацию . На мой взгляд, сюжет  чуть-чуть затянут .

Герои. Мина Мазайло никаких эмоций не вызывал ,как и его сын Мокий. Мне хотелось  ,чтобы конфликт был более острым ,но это комедия ,поэтому юмор в первую очередь. Рина (Мокрина) Мазайло - дочка главного героя, мне она понравилась, девушка с юмором ,умная .Уля Розсохина - ее подруга ,тоже ничего .Тетя Мотя - самый интересный персонаж.

Слог .Легкий, быстро читается.

Юмор .Неплох ,но немного не мой сорт травы.

Кому рекомендую прочитать. Если хотите получить дозу смеха ,то могу порекомендовать .Эта пьеса напомнила мне  Мольєр -…

Нація не піде вже назад!

Я читала цю п´єсу, і думала про те, що якби прийшлося її перекласти, наприклад, на російську мову (та й на будь-яку іншу), я би не змогла. Вірніше переклад просто з´їв би її основний зміст. Отаке воно українське мовне питання. Або Микола Куліш так віртуозно-лінгвістично його поставив, що переклад зробив просто неможливим. Ох, зовсім не смішна ця комедія! Кумедні моменти, звичайно, трапляються, і кілька разів я навіть сміялася вголос. Але це сумний сміх, той, про який грворять - Крізь сльози…

Мина Мазайло вирішив змінити прізвище. Ну дуже воно простецьке, як на його думку, та й звучить дуже по-українськи, а цю мову він не те що не любить, а люто зневажає. Та й ще ця приставка - Мазайло-Квач. Фу, це вже занадто. То ж відтепер він буде Мазєніним. А що! Звучить!

…

Українізація у 20-х рр. ХХ ст. - тема, повз яку не міг пройти Микола Гурійович Куліш. Той час, коли батьки та діти опинялися (вже не по різні боки війни) на різних сторонах ідеологічної ситуації, породжував часом і такі ситуації, яку змалював у творі автор: батько мріє змінити прізвище, забути про своє коріння (і платить за це чималу ціну), а син щиро закоханий в усе українське, і навіть у дівчатах цінує все рідне, українське. Натомість рідня розривається між "корінням" і "красою", до суперечки долучаються також дальші родичі: дядько Тарас (із Києва) й тьотя Мотя (із Курська). Пророчі слова дядька Тараса, які справдяться уже по кількох роках і стануть долею самого автора, - це щось особливе в цьому творі. Разом зі словами тьоті Моті, які можна розібрати на цитати, вони є тим, що не дає…

З одного боку - драматичний твір, із іншого - практично сценарій, адже немає ні переліку дійових осіб, ні ремарок. Ілько Юга - і оповідач, і коментатор усього, що відбувається. Та найперше в цьому творі - драматизм, напруженість і зовнішніх умов, у яких живе герой, і внутрішнього світу: переживання маємо не лише особисті, але й зумовлені соціально. Драма Миколи Куліша, безперечно, дуже подібна до новели Миколи Хвильового "Я (Романтика)" . Той самий "солдат революції", що змушений обирати між почуттями та обов’язком. І - як і очікувалося - обирає обов’язок. Є в ній щось і від Булгакової "Білої гвардії" - та сама "вертепність" зображення: кілька поверхів, на яких, відповідно до соціального ранжування, живуть різні люди. І все це супроводжує прекрасна музика...

Для тех, кто читает на…

Глава семьи решил изменить фамилию, но есть одна небольшая проблема в виде сына который за украинизацию. Только вот все способы уже исчерпывают себя, даже любовь. Вот только после изменения фамилии может что-то случится не совсем приятное.

Повествование быстрое и динамичное. Всё логически и продумано. Персонажи интересные и живые, но почти не заметно их развитие. Чувств и эмоций никаких не вызвало, а оставило совершенно нейтральное отношение. Слог автора легкий и быстро читается, а язык был сложноват для восприятия. Из-за множества перекрученных слов было не совсем понятно и так просто читать. Написано в виде пьесы, что упрощает намного всё. Идея очень интересная и встречается впервые. Исполнено очень хорошо и показано с юмором. Несмотря на то, что я не сильный любитель истории и всего,…

Філологічний водевіль "Мина Мазайло" цікавий вже тим, що не може бути перекладеним на жодну мову світу. Гумор у тексті стовідсотково лінгвістичний! Усім філологам присвячується. І не тільки. Адже у сатиричній трагікомедії порушуються архіважливі проблеми для суспільства, сім'ї, народу. Коли примарні переконання затьмарюють істинні цінності в житті кожної людини. Було б дуже смішно, якби від твору ще більше не хотілося плакати. "Мина Мазайло" - п'єса для українців і про українців. Щоб ми не забували, що головне не лозунги, а людяність.

Мина Мазайло, по его мнению, всю жизнь страдал только от того, что фамилия у него нескладная. Вот почему однажды он решает сменить ее, да только время выбрал неудачное, ведь за окном полным ходом идет украинизация. ⠀ Такая себе комедия с привкусом трагизма. Автор высмеивает украинский и российский шовинизм, эту вечную борьбу языков, в которой преобладают крайности. ⠀ Вроде и прошло время, но верно говорят, что история ходит кругами, ведь читая это произведение, примеряешь ее на современный лад, и одежда впору. ⠀ И вроде хочется смеяться, когда семья Мозайло решает назваться Мозениными, ведь это как Есенин, но выходит смех сквозь слезы. ⠀ Вот так и получается, что модно быть то Мозениным, то Мозайло-Квач, но почему-то редко когда тем, кем ты есть, – Мозайло. ⠀

Очень интересная пьеса. Неожиданная развязка. Очень понравились диалоги: извечный вопрос, существует ли украинская нация или нет, так и остался не разгаданным. В пьесе также есть урок, нужно следовать духу своего времени а не изобретать велосипед.