Отзывы о книге Повісті. Кайдашева сім'я. Хмари (сборник)

Произведение просто гениальное! Автор с особым искусством раскрывает читателям особенности украинского менталитета: бороться со всеми вокруг, даже с родными, по любому поводу, при этом ища виноватых где угодно, только не в собственном поведении, словах и поступках! Обусловлено это отсутствием воли и желания идти на компромиссы (будет, как я сказал, или никак, но отсутствует осознание, что другая сторона тоже так думает) И как показывает настоящее, к сожалению, книга и ее посыл не утратили актуальности(

Что касается самих героев книги, то прослеживается очень неприятная черта почти каждого из них: отсутствие желания коммуникации с другими. Каждый сам господин, а другой назначается прислужником, но этот "прислужник" не соглашался на такое расписание и роль, поэтому вызревает конфликт:…

Твір просто геніальний! Автор з особливим мистецтвом розкриває читачам особливості українського менталітету: сратись з усіма навкруги, навіть з рідними, з будь-якого приводу, при цьому шукаючи винуватих будь-де, тільки не у власній поведінці, словах та вчинках! Зумовлено це відсутністю волі та бажання йти на компроміси (буде, як я сказав, або ніяк, але відсутнє усвідомлення, що інша сторона також так думає) І як показує сьогодення, на жаль,  книга та її посил не втратили актуальності(

Щодо самих героїв книги, то прослідковується дуже неприємна риса майже кожного із них:  відсутність  бажання комунікації з іншими. Кожен сам собі пан, а інший  назначається прислужником, але цей "прислужник" не погоджувався на такий розклад та роль, тому визріває конфлікт: свекрухи та невістки, дорослих…

Как мне понравилась данная повесть. Она была такая простая и понятная - иногда складывалось ощущение комедии. Читать было одно удовольствие, я не могла оторваться. И это был очень приятный сюрприз. 

Меня как будто вернуло в детство, на лето к бабушке, которая жила в частном секторе. Где были и огороды, и скот…. И очень вкусный виноград. А у соседей росли сливы, которые так хотелось посрывать и сразу съесть. От этого при чтении было очень тепло на душе. 

При этом сама история стара как мир - сложно, очень сложно уживаться большой семьей в одном месте (особенно с родителями). Мы наблюдаем за историей и жизнью одной семьи. Два сына становятся старше и хотят жениться - в дом постепенно приходят невестки. Автор показывает обычные бытовые проблемы того периода, обычные ссоры. Атмосфера сельской…

У мене давно на замітці ця повість як класика української літератури. Після перегляду шикарного серіалу «Спіймати Кайдаша», знятого за мотивами даної книги, я вирішила, що мені її миттєво потрібно прочитати, так як серіал справив на мене дуже сильне враження і викликав море суперечливих емоцій.
Книга життєва, проста і буде зрозуміла кожному. Автор розповідає про сім'ю, що живе на Київщині у великому селі. Ми читаємо про типове сільське життя, яке сповнено важкої роботи, про любов, проблеми взаємин батьків і дітей, свекрух з невістками, чоловіків з дружинами.
Після прочитання книги і перегляду серіалу, я, на диво, навіть не можу сказати, що мені сподобалося більше. Вони, безумовно відрізняються. Серіал знятий на сучасний манер, і багато чого перероблено, але це його нітрохи не зіпсувало.…

Сколько я прочитала классики, всё равно ничего мне так сильно не понравилось, как эта книга! ( ну, правда, если не брать во внимание Мумми-Троллей =) ) Здесь описана чисто моя семья: все ругаются, а потом мирятся, ругаются - мирятся. Так что в некоторых моментах, представляла себе именно своих родных. Написана книга легко, прочитать можно за 1 раз. Рекомендую!

Повість "Хмари" Івана Нечуя-Левицького - одна із перших спроб в українській літературі ХІХ століття писати не на сільську тематику, а про інтелігенцію. Чесно кажучи, спроба вдала. Читаючи, сторінка за сторінкою все більше вболіваєш за ідеали Павла Радюка, якими би примарними вони не були. А хмар у голові головного героя було достатньо. Думаю, прототипом Павла Радюка є сам автор. Згадаймо біографію письменника. Він, як і його персонаж, вчився в духовній семінарії, мріяв про самостійну Україну, жив у хмарах. Тема примарного життя - центральна не тільки в повісті "Хмари", але і в житті Івана Нечуя-Левицького. Мені здається, що проблема української інтелігенції з покоління в покоління криється саме в її аморфності, інфантильності. Щоб змінити життя на краще, потрібно не мріяти, а діяти.…

Про "Кайдашеву семью" я узнала лет 10 назад, когда приехала в гости к своей подруге в Киев. Она повела меня в театр  со словами, что "это классика украинской литературы и я обязательно должна это увидеть". Обстоятельства сложились так, что за ту поездку в Киев в театре я была дважды, и оба раза на "Кайдашевой семье" (2 разные постановки с разными актерами, и в разных театрах). Представление было полностью на украинском языке, но особых проблем с пониманием у меня не было, а только тысячи эмоций от увиденного.
Я была под большим впечатлением от "Кайдашевой семьи" и вот, много лет спустя, решила освежить память.
Иван Нечуй-Левицкий был яростным украинофилом и писал исключительно на украинском языке. Я пыталась найти повесть на своем родном, русском, но у меня так ничего и не вышло. Лично для…

Після перегляду серіалу "Спіймати Кайдаша" давно хотіла перечитати книжку, щоб нагадати сюжет і порівняти, наскільки серіал відрізняється від книги. Виявилося, що таки дуже близько до тексту знято. Якщо, звісно, відкинути ці всі сучасні нашарування, як автомайстерня Кайдашів, Мотря-бухгалтерка і школярка Мелашка. Слухала в додатку абук. Дикторка часом дуже високим голосом читала репліки героїнь, але загалом начитка гарна.

Під час перегляду серіалу заважало усвідомлення того, що герої обмежені рамками книги, що сім'ям нікуди роз'їхатися. І в часи, коли відбувалися події книжки, так дійсно і було. Тому в сьогочасних реаліях це виглядало трохи дивно, бо що заважало Мотрі і Карпу виїхати до Богуслава. Мотря зі своєю освітою і Карпо зі своїми золотими руками легко б знайшли роботу в місті. А…

В книге рассказывается о довольно обычной и примитивной, на то время, семье, а именно о Кайдашах и их проблемах. Эта книга является своеобразным путешествием в прошлое на украинские земли.

Сюжет реалистичен, не совсем логичный, но динамичный. Именно так можно и описать жизнь украинцев, ибо автор именно с них и их повседневность. Герои все разные и имеют своё мировоззрение, но несмотря на это все до единого вызывали злость, отвращение и хотелось сию же минуту и секунду закрыть книгу. Да, это показывает реалистичность, но так же вызывает отвращение не только к книге, а и в принципе к людям. После этого произведения хочется что-то побить, чтобы избавится от бесящегося чувства внутри. Читать конечно легко из-за языка, но сам стиль и аура писателя так и давили на мозги и настолько сильно, что…