Культ

Попри всі недоліки, сильна книга. Найкраща у Дереша, ІМХО.

Вот уж действительно очень тяжело писать отзыв на любимые книги, особенно когда они немотивированно любимы. Первое прочтение в 16 лет и ужасное распирание эмоциями от невозможности поделиться - и не с кем (одноклассники "Мастера и Маргариту" не могли ни осилить, ни осознать),и стыдно, страшно, неловко - какие-то демоны, наркотики, алкоголь, секс, ну ничего себе! Это вам на "Катерина" с "Сероглазым королем", это непонятная и страшная современная литература:)

О Лавкрафте я тогда даже не слышала. Наверное, если бы сначала прочитала что-то из него, Дереша я бы обвинила во вторичности и фанфиковости сюжета. Поэтому и не бралась перечитывать столько лет и очень выборочно ее советовала. И хотя на первых главах я с грустью замечала эту самую вдохновенность Лавкрафтом, но уже в середине опять…

Как ни странно, субъективно Культ мне ближе всех произведений Любка. Да, первый роман, сырой, наивный, не отточенный. Все делают скидку на крайне юный возраст автора, и я тоже ее делаю. И все же... Меня нисколько не смущали эти шероховатости, и я бы предпочла их той претенциозности и оригинальности ради оригинальности, коя начала активно сквозить с последующих романах. Наверное, все дело в том, что аматор вкладывает больше души, и первые его произведения всегда более искренние. Это в большей степени акт творения, чем стремление заработать.

сначала я думала, что это книга про то, как "мы пили, и курили и тусили", когда учились в универе. ну, как "Дай мне" И. Денюжкиной, но потом пошла история со снами и начался постмодернизм. это конечно явление в украинской литературе, но можно было немного разгладить некоторые моменты. а язык у автора красивый, живой.

Як на мене - книга дає наркотичний ефект, настільки захоплює с першої сторінки. Дуже атмосферна. Вона або затягує або категорично відштовхує.

Повівся я на цю книгу, як зголоджений карась ведеться на гульку липкого хліба почеплену на гачок. Я її читав в перекладі на італійську,уявляєте, цей висер щей на італійську переклали. І ще хто-зна на які мови. Хай буде - написав бахур у 16 літ книжку: дайте йому баскетбольний чи футбольний бальон, щоб він не переводив білосніжного паперу. Та де там - зробили з пацана вундеркінда, замучили європейських перекладачів тою дряпаниною, і щоб життя нам не здавалось казкою попросили Любка писати ще,, і ще ,і ще... Про книжку - те що з вами відбувалося в останні роки школи, але написано, обкурившись низькосортним тогочасним планом.

Читала книгу у рамках навчального курсу "Суч. укр. літ". Читання книги було ніби "останній герой" чи "прочитати, здати і забути як страшний сон". Книга для мене взагалі була примітивною, це просто поєднання кількох авторів + обкуренні марення.Дарма витраченний час.

Я б не сказала, що це книга про сучасну молодь, таку як вона є. все-таки, все ще не настільки жахливо та катастрофічно. Скоріше за все, зображені явища притаманні сьогодненню в їх найгіршому вияві. Учні під наркотою, з вчителем на ТИ та і взагалі вчитель якийсь педагогічно некомпетентний... Що мене привабило в цій книзі, так це тема сну. Постійні переходи з цього світу в інший, суміш реального та ірреального, дуже захотілось після прочитання почитати більше про усвідомленні сни. Багато чого не зрозуміло в книжці, багато чого, як на мене, взагалі ні до чого... Дивна книга. Але варта прочитання. Гадаю, кожному припаде щось до душі

Читала эту книгу уже после ознакомления с несколькими произведениями Дереша. С самого начала заподозрила неладное. Проверила - и таки да, это первая его книга. Как по мне - слабовато на фоне остального его творчества, но очень сильно для первой книги. В целом - понравилось, даже очень. Восхищена и предельно благодарна одному из немногих стоящих наших современных писателей.

Дуже дивна , як на мене , книга. Спочатку було схоже на " Поклоніння ящіріці " : про молодь, якою вона є, sex, drugs and rock&roll! Потім стало схоже на " Ночной дозор " : якісь Обрані, якісь паралельні світи і т.п. Ну і фінал дуже нагадав фільм " Начало " Крістофера Нолана : різні поверхи сновидінь, які дуже неясно плутаються...

Але не дивлячись на усі паралелі, книга оригінальна. Не така мозголомна, як " Архе", та всеж більш закручена, аніж " Поклоніння ящіріці ". Читається дуже легко ( можливо це мені здалося, бо " Культ " я читав після " Архе ".), як завжди трохи гумору досконало доповнюють усю картину. Коротше , шанувальникам творчості пана Дереша дуже сподобається. Тут усе в стилі. Також книга дуже гарно підійде для знайомства із творчістю Маестро.

7 із 10.