Культ

Бувають романи по яким одразу можна визначити вік автора, ось по «Культу» одразу видно, що писав його молодий чоловік. Віком такий як і його герой – Юрко Банзай, зазвичай, с такими ж поглядами на життя та з такою ж філософією. Студента біологічного факультету направляють на стажування в містечко Мідні Буки, де він починає викладати старшокласникам біологію. По-перше, дивно, як такому хлопцю, як Банзай, який тричі майже не помер через передозування різними психотропами, взагалі довірили викладати? По-друге, визивають легке спантеличення імена та прізвища, які фігурують не тільки серед молоді, а й серед поважних вчителів. Питаєш себе: чи в одній країні ми живемо? Перша частина роману починається як звичайна історія кохання студента і молодої школярки. При чому, історія хоч і йде в цьому…

Секс, секс, секс, секс. Лесби, геи, траханые собаками динго суки... И галлюциногены. И тупые поступки главного героя. Херня, скажу я вам. Да, можно ввернуть тему секса в повествование, но делать это искусно, как Миллер, а не растягивать ее, как жевательную резинку (которая в стадии распада). Нет, ребята. Это полная .у.ня. И это не кухня. Читать дальше 2 раздела не буду. Это хуже Донцовой ( у Донцовой хотя бы легкий сюжет есть). Здесь нет ничего, ни сюжета, ни смысла. Многие мне могут возразить, мол, как же так, парню было 16 лет, когда он писал "Культ". Но позвольте, если каждый подросток будет издавать свои книги... Да и не в возрасте дело. Дело в том, что это .у.ня.

Від книги з такою назвою, з таким ореолом навколо неї, з такою передісторією (молодий автор якому 16 років!!!) очікувалося більше. І взагалі, якби автор вирішив би закінчити книгу на першій частині, то було б чудово. Але б незавершено. Й банально та неоригінально. Було б ні про що б. А так у книги є "Частина Друга", яка додає чогось незвичного (в моє випадку псує все враження). "Частина Перша". Нам представляють головного героя - Юрко Банзай. Типовий український хіпі. Неформал. Вчитель біології. Тестувальник різних видів заборонених речовин. Троль. Раніше зустрічався із дівчиною, яка за його словами була "сучкою" та занижувала йому самооцінку. Любитель буржуйського року 60-80х років. Юний Гумберт Гумберт (хоча ні, Дарця старшою була). Інтелектуал. Романтик. Цинік. Взагалом Славний…

(Укр.) Ох, дивився, дивився маленький Любко у дитинстві серіал «Твін Пікс». І справив він на нього не аби яке враження. І тому з`явилося на початку 2000-х у Прикарпатті невеличке містечко Мідні Буки. І злетілися туди з усіх лісів у великій кількості сови. І сіли навкруги по усім деревам по 2-3 штуки. І стали віщувати якусь страшну халепу. І приїхав до містечка такий собі, ні не агент Купер, а всього тільки студент Банзай. Але сни він також бачив дивовижні. І закручується у Мідних Буках такий собі містично-психоделічний постмодерно-хорорний коктейль: з стародавніми богами, неймовірними мареннями, жорстокими вбивствами, гарненькими, але чудними школярками, потойбічними злодіями та незбагненими зникненнями. Як для першої проби пера шістнадцятирічного хлопця дуже добре вийшло! Є закручена…

С книгами украинских авторов у меня особая ситуация — всегда на старте смотрю на них с большим теплом, чем на книги, которые читаю на русском. И дело не в том, что я из Украины, а украинский — мой второй родной язык. Просто украинский — язык детства. Родители моей мамы, у которых я гостила летом и проводила новогодние праздники, были украиноязычными. А с теми поездками в Киев у меня связано всё лучшее, что было в детстве. Так что в моем сознании (да и подсознании) существует прямая связь между счастьем и украинским языком. Меня ни разу в жизни не ругали на украинском и я ни разу на этом языке не слышала слов расставания или диагнозов. Хороню я только на русском. В самом широком смысле глагола «хоронить». Сильное заявление, не правда ли?

Решила я прочесть «Культ» Люба Дереша. Украинский…

Книга дуже непогана! але-але... Атмосферність 5+. Маленьке містечко закрите від світу, таємниці, звичайний собі коледж, трохи іронії - це все я дуже поважаю, правду кажучи. Сюжет сам по собі непоганий, деякі відступи 《на тєму》 різного непотрібного - гопів-стрілок - нуок. Кінцівка мене жорстоко добила. Склалось враження, що вона була непродумана абсолютно. Звести всю атмосферу в нікуди, то треба вміти. Ще пролягли в мене паралелі з 'Воно' пана Кінга, тільки в українських реаліях. Загалом, добре. Часу абсолютно не шкода.

Ця книга дійсно варта уваги. Не скажу що вона прямо таки запала мені в душу але якщо хтось спитає чи варто її читати, без долі сумніву відповім ствердне "Так!". Історія досить таки неординарна з елементами містицизму, що не могло мене не підкупити. Головні герої на перший погляд прості і нічим непримітні люди зі своїми маленькими секретами, але все не так просто як здавалося - секрети виявилися не такими вже й простими, а в дечому навіть доленосними. Великий плюс особисто для мене в тому, що розповідь ведеться про неформалів. Юрко Банзай - новоспечений вчитель, а ще й неформал - це ж така маленька диковинка. Якось саме його образ в голові був дуже мінливим, не змогла повністю намалювати собі його. От Дарця (учениця Банзая) зразу зявилася в моїй голові, все вимальовувалося просто. Милою…

Я очень люблю эту книгу. Нет, это не любимый любовный роман, который перечитываешь в пасмурный осенний день, и не любимая детская книга, к которой обращаешься за капелькой непосредственности и беззаботности... Это - просто книга с весьма колоритным и атмосферным флером! Да у нее есть характер! :-) Она написана великолепным сочным языком, при чем весьма умело - Дереш всего парой фраз способен описать персонажа, сделав его живым, особенным и запоминающимся.

«Соля була не просто розумною, красивою, всесторонньо розвинутою дівчиною. Факультативно їй іще вдавалося бути лярвою, стервою, курвою і просто сукою.»

Что сказать? И кого после этого волнует была ли она блондинкой? То же касается селения Медные Буки, затерянного где-то в горах. Автор не уделяет ему так уж много места на страницах…

Произведение любопытно лишь как колоритный материал для сбора украинских диалектов и просторечий. Материал отборный, написано живым, оригинальным языком. Однако...Плюсы на этом заканчиваются. В остальном, автор решил продвинуть книгу на рынок и не придумал ничего нового, как микс из тем, наиболее интересующих народ: 1. Мистика 2. Религия 3. Секс в целом 4. Гомосексуализм в частности 5. Педофилия в частности 6. Романтика( ваниль со вкусом соплей) 7. Смерть 8. Расчлененка 9. Наркотики Все выше перечисленное он обьединил в один невероятный трэш, который, правда, по части секса, наркотиков, расчлененки и кровищи напоминает попытку 16-ти летнего романтика изобразить из себя пикап-мастера или пылкого, опытного мачо. Те же много значительные взгляды, попытка приосаниться и ''террор'' - ноль на…