Село не люди

Эта книга,была моим первым произведение на украинском языке,которое я прочитала. Не скажу,что я была в восторге,но и не совсем согласна с теми,кто называет этот роман "бульварщиной". Скорее,это реальное отражение современных реалий. В селе я,конечно,никогда не жила, но ни для кого не секрет,как там живут люди и как порой сложно жить там, где тебя знает и обсуждает твои действия каждая собака. Начало книги меня конечно не особо впечатлило,кто читал,тот поймет. Действие начинается с того,как тринадцатилетняя девочка производит некоторые действия ртом тридцатилетнему другу своего отца. Тургеневским барышням и рафинированным эстетам эту книгу в руки брать не стоит,т.к. это не самая "интересная" сцена в этой книге. На самом деле сколько бы раз мы не поморщились,читая ее,книга страшна своей…

Книга, которая заставляет задуматься о многом, взглянуть на ситуацию совсем с другой стороны. Ведь все события, которые там происходили, так хорошо описывают наш современный мир. После её прочтения, я на многие вещи начала смотреть по другому. Сама книга потрясла меня с первой же её страницы. И вот здесь самое главное не думать о плохом и не закрывать её. Потому, что мысли и такие у меня были. Я рада, что всё таки не бросила книгу в сторону. Прочла я её за раз, на одном просто дыхании. Не могла оторваться, страница за страницей. Сколько же переживаний у меня было. И слезы были, и огорчение, и радость, и разочарование, и боль. Просто волна различных эмоций. И это большой плюс книге. Очень мало современных произведений, заставили меня так жадно себя читать. Потрясающее чувство, когда…

Давно хотіла прочитати цю книгу. Побачила її у книжкову магазині та з'явилася спокуса купити. Але я й так витрачаю багато грошей на так звані "одноразові" книжки, тому вирішила спочатку прочитати в електроному варіанті. Книга мене вразила своєю... пошлістю. Я та людина, котра звикла читати класчину літературу і тут такееееее... Старше покоління мене б не зрозуміло, ну, наприклад, моя мати закинула цю книгу куди б подалі. Але я стримано продовжила читати. І оговталась десь близько за північ. Банальний сюжет, який був наявний довгий час в українській літературі (деморалізація села, життя людей у цьому деморалізованому селі). Знаєте, іноді аж нудить від цієї одноманітності. Але я читала. Сюжет закручений, нагромадження різноманітних подій, несподівани повороти у долі героїв - все це…

В голові сіпається лише одна думка: "Жах! Це просто жах!" А душа застигає від болю, відчаю та людської жорстокості. У мене лише одне питання: як могло стільки страшних бід припасти на долю однієї дівчини, зовсім дитини?

Переказувати події просто нема сенсу, бо у думках суцільний сумбур. Неможна припустити, що таке буває насправді. Не вистачає слів, щоб описати всі відчуття, що виникають під час читання цієї історії. Я й гадки не мала, що цей вир подій так захопить мене, захлисне, розчавить мої уявлення та впевненість, затулить все інше.

Я знаю, багато читачів називають цю книжку брудною та огидною, мабуть, в звичайних обставинах я би погодилась, але історія Катерини настільки припала мені до душі, зачепила щось потаємне, що я майже не помічала ні лайливих слів, ні відвертих описів.

Невже…

Автор повествует о жизни в неперспективном селе. Много примитивизма, жители села изображены как стадо, абсолютно лишённое способности самостоятельно мыслить. На самом деле ясно, что автор далёк от жизни крестьян и знает о ней только понаслышке, или из довоенных фильмов. Хотя сюжетные линии закручены довольно интересно и необычно. У сентиментального читателя книга вызовет реку слёз... По настоящему жаль мальчишек, один из которых погиб, а другой остался инвалидом из-за элементарного невежества. Страшно подумать, что в наше время такое может происходить, в это просто сложно поверить. Тяжёлое впечатление от начала повествования (встреча Кати и Романа).

Впечатления от книги неоднозначные. Буду пробовать и другие книги автора.

Как же давно я не читала книгу, не отрываясь! Большое спасибо автору!Давно хотела ее прочесть,но ,честно,не нравилось название,думала, будет скучно читать, а знакомство мое с автором началось с книги "Молоко с кровью",но читала я ее на русском,а тут книга на украинском,засомневалась-осилю ли я ее? Немного покоробило само начало книги,тем не менее,для меня книга стала праздником:когда читаешь и читать хочется,хоть и не со всем согласна,хоть и трудно читать на родном языке,но радуешься сочности и вкусности текста, испытывая массу эмоций - от смеха до неконтролируемых слез...Не знаю за что ее ругают?Да,есть ненормативная лексика(и хоть я сама негативно к этому отношусь),но как говорится"из песни слов не выбросишь",шок от дикости нравов людей( и не только в селе) и череды…

Коли починала читати, думала, буде щось на зразок української Лоліти (та ще й натяк в анотації). А вийшла українська чорнуха...

Дгуга книга Люко Дашвар, яку я прочитала після Рай.Центру і сподобалась вона мені набагато більше ніж перша. Книга викликає дуже суперечливі емоції, від блювання до ридання, але відірватись від неї не можливо. Сюжет розвивається дуже стрімко і кожної наступної сторінки вражає своїми страшними подіями. Незважаючи на весь бруд, в цій книзі мене зачіпили стосунки головної героїні і її матері, яка до самого кінця ревно захищала свою дитину і готова була віддати своє життя заради неї.

Почалося моє знайоство з цією книгою з того, що я прочитала на сайті Книжкового Клубу уривок з неї, а також відгуки інших читачів. Мене заінтригувало те, що думки були дуже суперечливі: хтось стверджував, що книжка - безперечний шедевр, а хтось пропонував викидати цей роман після прочитання на смітник. Крім того, ще й назва привертає увагу. Уривок, чесно кажучи, ввів мене в стан ступору своєю пошлістю, проте я пересилила себе й продовжила читання. Не пошкодувала. Читати було справді цікаво. Неповторний сільський колорит, де гостинність й взаєморозуміння враз міняються на осуд й кпини, варто тільки комусь розпустити плітки про когось іншого... Дуже переживала за головну героїню Катерину та її батьків протягом всього сюжету. Катря врешті-решт була винагороджена за всі свої страждання в…

КНИГА - БОМБА. ЛИЧНО ДЛЯ МЕНЯ. НИКОГДА НЕ ДУМАЛА, ЧТО МОЖНО ТАК ПРОНИКНОВЕННО И ЧЕТКО, И СОВСЕМ НЕ ПОШЛО, НАПИСАТЬ О ЛЮБВИ.... О ЛЮБВИ СЕЛЬСКОЙ ШКОЛЬНИЦЫ К ЖЕНАТОМУ МУЖЧИНЕ. КНИГА - ТРАГЕДИЯ. ДЛЯ НАС, УКРАИНЦЕВ. ПОТОМУ ЧТО ТАК "ЗАБИТЬ" НА СЕЛО МОГУТ ТОЛЬКО У НАС. УНИЧТОЖИТЬ КУЛЬТУРУ, НАСМЕЯТЬСЯ НАД ПРОШЛЫМ, ЗАГУБИТЬ БУДУЩЕЕ. КНИГА-ОТКРОВЕНИЕ. ДЛЯ ВСЕХ. МОЖЕТ Я НЕМНОГО И ПРЕУВЕЛИЧИЛА, НО СЕРДЦЕ ЩЕМИТ ДО СИХ ПОР....

Я не зря написала текст большими буквами, почем-то именно на этом сайте, на эту книгу вылили очень много грязи. Дело вкуса, конечно же, но говорить, что это бездарно, по-моему слишком жестоко. Увы, это правда нашего села, и, думаю, не только украинского.