Село не люди

«Село не люди» є першим романом автора Люко Дашвар, який побачив світ у 2007 році і моя перша книга знайомства з автором.

В романі описується життя 13-тирічної Катерини з села Шанівка на початку 2000-них років, на життєвому шляху якої підстерігало багато негаразд: ідеалістичне кохання з вдвічі старшим за неї одруженим чоловіком, наклеп та самосуд односельчан, яке привело до загибелі усього села.

Історія Катерини не лишить нікого байдужим, задіне за живе прямолінійність та правда розповіді.

В романі розглядається поняття «село», його значення у системі адміністративно-територіального устрою України. Серед позитивних сторін: 

«— Село — не люди, —відповів Ігор. — Розглядати село як скупчення людей — величезна помилка. Село — це традиції, це скарбниця нації, це продовження природного способу…

В рецензии присутствуют спойлеры!

Давно хотела прочитать эту книгу и вот сегодня это свершилось. С первых страниц мне понадобились мятные леденцы от тошноты, так как писательница решила, что неплохо бы сразу шокировать читателя омерзительной сценкой. Вознесем хвалу карамельному цеху и продолжим. Главная героиня - Катя, наивная девочка тринадцати лет, и её единственный минус - чувства к взрослому мужчине. Персонажи вышли одномерные: страдалица лолита, романтичный педофил, ревнивая жена, злодей с амбициями и прочие односельчане. Отсутствие логичных поступков лихо компенсируется резкими поворотами сюжета, что вызывает недоумение. Мне кажется, что Люко Дашвар в процессе написания возненавидела свою героиню до такой степени, что обрушила на нее все возможные несчастья: Главная проблема этой…

Село не люди, на мою думку це чудова книга!!! Вона захоплює, дуже, неможливо відірватися, весь час думаєш про героїв, їхні долі,про життя, ця книга це краще любого серіалу, тут і любов, і щастя , і горе! Після прочитання вир емоцій, багато крутих поворотів,яких не очікуєш, гірка правда людей, не знаю чи в житті так дійсно може відбутися,але книгу я РАДЖУ!!!!

Долго пыталась подобрать нужное слово для описания книги. И по-моему ей очень подойдёт слово «остро». Не остро, как чили-перец. А остро, как хорошо заточенный нож.

Остро, болезненно, горько даже.

Но отлично! Честно! Книга отличная. Я прекрасно понимаю откуда там столько премий. На мой взгляд , совершенно заслужено. 

Персонажи будто живые. Как бы это сказать?... объёмные, не картонные. Веришь во всё, будто в действительности события происходят. Реалистично. 

 И есть во всей этой горечи и реалистичности будто бы какая-то наивность и  сказочный флёр. И мистики немного и относительно светлое окончание истории.

Единственное, что меня действительно смутило - это любовная линия главной героини и ее избранника. То как нежно , платонически и душевно рисует нам автор эту взаимную привязанность никак не…

Честно говоря, прочти я эту книгу в какое-либо другое время, то получила бы она от меня жирное "два" ибо в свои более нежные года подобный чёрный ужас ввёл бы меня в состояние "подростковой всевозмущённости". Когда я читала рекомендации относительно современной украинской литературы, о Люко Дашвар все отзывались как о писательнице с очень "грязной", разрывающей душу литературой. Помните "Маленькую жизнь" Янагихары? Дак вот она ещё нервно курит в сторонке со своими там "ужасами жизни". Прочтите книги Дашвар и вы забудете о всём отвратительном касательно человеческой природы, что вы встречали доселе на страницах книг. Это уже третье моё произведение у этого автора и... самое "страшное" из всех мною прочитанных. Здесь столько человеческого непотребства собралось на страницах, а их самих…

Книга достаточно уникальная. Она открывает душу и показывает село изнутри, людей живущих там, их обычаи и социально приемлемые нормы в той среде. События происходят не так давно от современности как в подобных книгах. Поэтому вполне можно прочувствовать и понять все это основываясь на своей жизни.

Сьогодні хочу поговорити про сучасний український роман, який спричинив багато галасу серед молоді та не тільки.

«Село не люди» є лауреатом конкурсу романів, кіносценаріїв і п'єс «Коронація слова» 2007 року. Автором цього твору є Люко Дашвар (Ірина Чернова). Відразу назва книги не дуже привернула мою увагу, але після довгих роздумів в один момент заінтригувала. Що може бути цікавого в селі? Всі його мешканці один про одного знають , пліткують. Але до чого можуть довести плітки? Почнемо з самого початку. А початок у нас гостроцікавий: прямо в перших рядках ми читаємо про те, як дорослий дядько займається нікчемної річчю в збоченій манері з тринадцятирічної дівчинкою. Ми розуміємо, що таке паскудство буває. Але якщо вже говорити про «формування зрілості нації», це повинно явно…

Душа селянина не завжди свята, і погані бувають люди, і злі вчинки, але врешті майже завжди перемагають духовний сенс і життєва розважливість.

Як сказав у своєму інтерв’ю Ярослав Грицак про дитинство в селі: «Дитина, яка виростає в місті, виростає в місті. Та ж, котра виростає в селі, насправді виростає у Всесвіті».

Так, на живильних просторах, напоєних безкраїм небом і волею, у днях, наповнених тяжкою працею формуються сильні і нестримні характери наших співвітчизників. Хтось втупився в землю, немов віл, і тягне воза свого власного добробуту (хіба можна за це засуджувати!), хтось по-селянські вперто торує шлях до зірок, а хтось – просто намагається вижити наперекір всьому світові…

Простою, зрозумілою мовою авторка доводить, що… Втім, не завжди вона щось доводить, а от розбурхувати думки їй…

Начну с того, что главную героиню жаль . Она наивная дурочка ,но добрая . И такая несчастная . Вот все несчастья которые будут в книге -все ее . Спойлер !!!! Все вокруг умирают ,колечаться ,сгорают .Одна Катя жива и вечно несчастная Книга интересная,читать не очень сложно, хотя много лишнего текста (диалогов селян) . Не понятно кого хотела "опустить" автор . Городских или селян ? И те и те -жестокие ,бездушные и злые . А селяни вообще показаны как тупое стадо агрессивных собак . А любовь 13-летней Кати и 40 -летнего Романа. Сначала она ему ....в кустах,а потом он резко ее платонически любит и не трогает ...Тут странно как-то ... Вообще книга интересная ,но странная . Я не люблю когда главная героиня все время страдает ,а сама невинная аки цветочек в поле ... А конец какой .. мистика…