Я (РОМАНТИКА)

Я не можу сказати, що вражений. Просто, виростаючи і виховуючись на Західній Україні, для мене історії про звірства радянського режиму з одного боку і про питання слабкості волі з іншого не були таємницею - їх я чув достатньо.

"Я(романтика)" - рассказ, который я сто раз читала в пересказах, в анализах, но ни разу не читала от начала и до конца сама. Для людей, которые любят покопаться в символах, в сравнениях, которые любят разобраться во всеми любимом ХХ веке, а конкретнее в большевицкой революции, я думаю, будет интересно разобраться творении без предыдущего анализа. Фанатизм. Слепая вера в лучшее будущее путем убийства сегодняшнего, предательство, братоубийство, отсутствие всего святого. Наверное так, можно описать в общих чертах время описанное в рассказе. Главный герой - жертва своего времени. Он жертва, которую смогли разорваться на половину и заставили эти части бороться. На одной чаше весов: человечность, любовь матери, ее глаза Марии, его человечность, его "я чекист, но я и человек" - на другой…

Помню, что в школе этот рассказ вообще мне не понравился. Решила перечитать. Думала, подросла, поумнела, вдруг что-то изменится? Не изменилось. Хотя... я не могу сказать, что мне не понравилась история. Скорее все претензии к главному герою. КАК????!!! можно было убить свою мать?! А особенно так подло... Ему пришлось многих расстрелять. Конечно за правое дело, как он думал. Он ведь служил коммуне. Нес людям "добро"... Но никто не был так бессовестно убит им, как родная мама, которая каждый вечер ждала домой своего "мятежного сына", молилась о нем...

Борьба добра и зла, черного и белого, плоти и духа, веры и фанатизма, воли и рабства. Все это присутствует в этом коротком рассказе. А какие персонажи... Андрюша - вроде и чекист, но убивать не хочет. Подпись ставит корявую, чтоб никто не…

Дана новела Хвильового направлена не лише на висвітлення безглуздої жорстокості людей у певних ситуаціях, пріоритету людини над будь-якою ідеологією, а й присвячена рятуванню душі людської.

Головна дійова особа твору (героєм його назвати неможливо) занапастив свою душу занапастивши життя інших. Однак було дещо, що ще тримало в ньому часточку світла, і його чекав останній, найважливіший бій в його житті.

Оповідачем виступає саме ця особа і трагедія полягає у її неспроможності врятувати свою душу, своє Я.

Не дивно, що «Я (Романтика)» має присвяту «Цвітові яблуні», адже «Цвіт яблуні» - твір Коцюбинського, який має спільну із «Я (Романтика)» ідею, схожу внутрішню боротьбу людини, хоча, звісно, дуже різниться ступенем душевного занепаду дійових осіб.

Якщо коротко, то гуманізм – ось головна ідея…

Яркая, пронзительная, болезненная повесть. Слова о том, что краткость - сестра таланта, как раз подходят для описания этого произведения. Всего в двух десятках страниц описана целая эпоха в жизни страны.

Роздвоєння особистості. Вірний солдат революції, чия душа розломлена між доктором Тагабатом й рідною домівкою, де чекає мати, мати героя ,мати-зрадниця. Як об*єднати душу в єдине ціле або як її знищити? Знищити диявола, що тримає її ,не вдасться, знищити власну матір - означає вбити себе. Ще цей Андрюша під ногами товчеться ,хитрющий, на фронт хоче ,втекти, втекти від власної совісті. А душу вже загнала у кут, почалась облава. Починається гроза ,росте передгріззя ,розчавлює душу. Дегенерат тримає на прив*язі. Мати - образ Марії, монахиня ,єдина людина , що може пожалкувати свого "бідного м*ятежного сину". Совість потрібно вбити, себе знищити, щоб постати дегенератом без почуттів, ззі звірячим виразом обличчя.

То, что потрясло меня с головы и до кончиков пальцев. На самом деле, если бы не моя преподавательница по украинской литературе, то я никогда бы не познакомилась с этим произведением. Меня, как впрочем и всегда, поражает, как ярко, с точным попаданием в сердце пишут украинские писатели. Украинская классика - это единственное, что я могу перечитывать снова и снова. "Я(Романтика)"....Романтика - вера героя в ту "загірну комуну", в то грядущее будущее, и "Я" - внутренний мир главного героя, та его "людяна" часть души, то что заставляет сомневаться,

Я повертаюсь і дивлюсь туди, і тоді раптом згадую, що шість на моїй совісті. ...Шість на моїй совісті? Ні, це неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів - тьма на моїй совісті!!! - Тьма?

И все так…

Эта новелла дала мне понять, что Хвылевой невероятно талантлив. Как же он умеет передавать то эмоциональное напряжение, переживания, психологическое давление... Новелла производит неизгладимое впечатление, поскольку то, что в ней изображено, не оставит равнодушным никого. Столкновение фанатизма и гуманизма, покорности и человечности, идеологии и морали... Ничто не может быть оправданием убийства собственной матери. Это факт.

Я люблю цю повість. О, я дуже її люблю. Якщо поняття катарсису сумісне з літературою - а чому б, власне, і ні, - то це найбільш катарсист... (wait for it!) ...ичний твір, який мені доводилося читати. Тихі озера прекрасної загірної комуни. І дійсність, мов зграя голодних вовків.

Звичайно, історія не про чекіста. Не про доктора Тагабата, дегенерата, бідного Андрюшу, чи навіть Матір. Вона про душу людську, що їй доводиться обирати одну з багатьох правд. Памя'таєте? Це, здається, у "...від Матфея": яка користь людині, що придбає весь світ, а душу свою втратить?

У Хвильового надзвичайно поетична проза. Колись я навчусь це пояснювати.

Очень сильная новелла про слабого человека, который ради своего служебного положения убивает свою мать (будучи чекистом, получает список людей, приговоренных к расстрелу, в числе которых и его мать). При этом его сильно терзает совесть, сомнение и страх, вплоть до галлюцинаций. Тем не менее, он оказался слабее своих "сторожів душі", доктора Тагабата и "дегенерата", которые, в отличие от него, совсем не задумывались о происходящем.