4,3

Моя оценка

«Талант» — повість українського письменника Степана Васильченка. В центрі повісті — трагедія молодої талановитої дівчини з народу, людини, яка шукала життя світлого, справжнього, щасливого, яка хотіла віддавати свій талант людям. Коли вже не мала змоги грати в театрі, здавалося їй, що знайде себе в коханні, та коханий одурив її. Не дали дівчині й співати. А останньою краплею страждань Тетяни стало прилюдне її осоромлення в церкві. Чутлива душа не могла витримати наруги.

Лучшая рецензия на книгу

28 декабря 2013 г. 22:07

192

4

Поштовхом до написання цієї повісті стала газетна замітка: «В селі К. згубила себе з романтичного причинення церковна хористка…» Ця замітка, поміщена у пролозі, і розпочинає твір, попереджаючи читача, про що у ньому йтиметься. А далі – справа творчої уяви С. Васильченка. Нещасну самогубицю він оживляє, зображаючи харизматичною дівчиною Тетяною, надає їй веселої вдачі та непересічного таланту до співу та акторської гри. Цим образом він намагається підняти питання нереалізованих талантів, яких і в його часи, і в наші – більш, ніж достатньо.

«Чи то ж мало їх, тих невідомих іскор, в народі, що так жартома, задарма гріють людям серце, темне життя їх окрашають? Не питають ціни тому святому дарові, та й не знають ні болю, ані того жалю…»

Мало мати сам дар, потрібно ще й володіти неабиякою…

Развернуть

Форма: повесть

Дата написания: 1912

Первая публикация: 1924

Язык: Украинский

Рецензии

Всего 1

28 декабря 2013 г. 22:07

192

4

Поштовхом до написання цієї повісті стала газетна замітка: «В селі К. згубила себе з романтичного причинення церковна хористка…» Ця замітка, поміщена у пролозі, і розпочинає твір, попереджаючи читача, про що у ньому йтиметься. А далі – справа творчої уяви С. Васильченка. Нещасну самогубицю він оживляє, зображаючи харизматичною дівчиною Тетяною, надає їй веселої вдачі та непересічного таланту до співу та акторської гри. Цим образом він намагається підняти питання нереалізованих талантів, яких і в його часи, і в наші – більш, ніж достатньо.

«Чи то ж мало їх, тих невідомих іскор, в народі, що так жартома, задарма гріють людям серце, темне життя їх окрашають? Не питають ціни тому святому дарові, та й не знають ні болю, ані того жалю…»

Мало мати сам дар, потрібно ще й володіти неабиякою…

Развернуть

Подборки

Всего 5

Популярные книги

Всего 739

Новинки книг

Всего 241