Ґудзик

Чудова душевна книга з тонкими психологічними дилеммами головних героїв, одвічними філософськими питаннями, цікавим сюжетом, любовними "трикутниками" та чудовими описами природи. Так гарно в автора виходить писати не тільки про кохання і стосунки між людьми, а й про кольори світанку, яблук на деревах, запахи лісу, затишної домівки... Читаєш і аж наче у повітрі духмяно пахне різнотрав`ям або сушеними фруктами у бабусі вдома) Мова твору така невимушена, чиста, що нагадує мені прозорий струмок, через поверхню якого можна роздивитися у всіх подробицях те, що скрито від людських очей, допоки не схилишся над водою... Сподобалося й те, що є в романі і алюзії на цікаві твори геніїв від літератури. Завдяки пані Ірен, мені хочеться не тільки прочитати продовження "Гудзика", а й поринути у світ…

Грустная и трогательная история о любви. Собственно, ничего нового, обычная неразделенная любовь. Но оторваться от книги было невозможно. Такие люди, как Лика, либо вырабатывают иммунитет к жизни, либо погибают. В данной истории ей, можно сказать, повезло - на ее пути встретился деликатный, тонко чувствующий иностранец, взявший на себя заботу о девушке с душою Бемби. Разглядеть и понять особенное - это такая же редкость, как и быть особенным. Меньше повезло Лизе: не справившись с потерей дочери и давно потеряв творческие ориентиры, она попадает в психушку. Денис, страдавший первую половину своей взрослой жизни от неразделенной любви, вторую, вероятнее всего будет мучаться от потери человека, безусловно его любившего. А в голове одна и та же мысль: если бы немного больше чуткости и…

Колись в університеті в мене була одна викладачка. Одного разу вона обмовилась, що їй подобається чи то книжка, чи фільм "Гудзик". Звичайно, що мені стало цікаво (була переконана, що така викладачка читає лише Почепцова та Лумана) і мені закортіло ознайомитись з твором. Дуже довго ніяк не могла придбати сама книгу, але потім мені її подарувала сестра. Але я все одно ніяк не могла до неї дійти. Я вже й університет скінчила, і про викладачку забула і навіть підписала книгу у авторки та дізналась про майбутнє продовження історії, але тільки завдяки ТТТ нарешті її прочитала. І знаєте що? Я ніяк не розумію своїх вражень. Історія героїв така фантастична, що я навіть не уявляю, що таке буває у житті. Певно, що буває - як казав Шерлок Холмс, найфантастичне завжди реальне. Тож цілком допускаю, що…

Небольшое по объёму,но очень ёмкое по содержанию произведение.История о том,что мы в ответе за тех,кого приручили.Правда,пропитано таким минором,такой тоской и безысходностью...История очень горькой любви.Причем горькой для всех героев:и для Лизы,и для Дениса,и для Лики.Фильм,кстати тоже хорош,но конец там более оптимистичный,нежели в книге.

Не смотря на то, что люблю и много читаю современных украинских авторов, на Ирен Розбудько смотрела с опаской....Боялась в ее книгах увидеть "Карпу"...Как-то скачала, как-то начала читать.....Я рада, что знакомство с автором началось с этой книги. 70-е горы, Карпаты - любимейший период.....Банальная и одновременно оригинальная любовная линия, заворот сюжета и глубокая психология человека. И что не мало важно - правильная украинская речь, мне это очень принципиально в книгах. Приятного чтения!!! *ушла еще искать книги Ирен*

Несмотря на обложку и аннотацию советую прочитать. Не самый банальный роман про любовь.

Одна из ужаснейших книг в моей жизни. Всё так пафосно, так ужасно и грязно. Единицу не поставила только за то, что понравился образ Лики. Хоть это и стало неудачной попыткой создать хоть одного нормального персонажа, но задумка не плоха. А что тут сказать про любовь. На протяжении всей книги мне хотелось убить Дениса. Что это за любовь такая? О боже я ее так сильно люблю, что когда занимаюсь сексом с другими ничего не чувствую. Да ты что чувак? Ну я тебе сочувствую, без мозгов так тяжело жить. В общем полезно почитать о том, как мужской эгоистичный пол часто портит и даже сводит в могилу доверчивых, любящих женщин.

Починаючи читати роман,я очікувала,що це буде якась легенька книжечка.Так я думала тому,що Ірен Роздобудько до цієї книги я знала тільки,як авторку статей одного з журналів,доволі гарних статей,до речі.Та на мене чекала не проста,заплутана та неймовірно цікава історія!Я прочитала її за два вечори,прочитала би і за один,якби не навчання.Дуже сподобалося те,що роман не був передбачливим,хоча вже ближче до кінця я розуміла,що Ліка залишиться з американцем,а Денис залишиться ні з чим.Та навіть те,що я здогадувалася про кінцівку,не зіпсувало в цілому мого враження від роману.Я в захваті!Просто в захваті від усього.Від того,як Денис побачивши Лізу з цигаркою,так захопився нею,що ще не міг забути її декілька років,від того,як випадкова зустріч того ж Дениса з Лікою вражаюче змінила життя…

Час іде, а Роздобудько читається, як і 6 років тому - легко і без завищених очікувань. Я знаю, что буде сюжет, я знаю, що буде хороша мова і цікаві імена. Ірен - це як стара добра подруга з іншого міста, з раннього дитинства, загадкова і смалить довгі цигарки. Кожного разу вона розповідає тобі історію настільки відверто, нібито це сталося з нею самою, в кожному герої - вона. І прибріхує. Але ти знаєш оцю її тягу до містики, до передбільшувань, п*єш каву, слухаєш оце розтягнуте і з напівмороку, відмічаєш про себе "художні перебільшення" але думаєш :"Нехай, нехай". Тобі ж цікава ця історія. Про богему, про гори, про кохання. Про биття головою в стінку в кінці-кінців. Про дорослішання і переломні дев*яності, коли ти ше була в пелюшках і цього всього не застала. А потім, коли в кадрі твого…

Вивести з даного роману якийсь бодай один повчальний висновок, мабуть, не зможу. Не знаю чи вчить цей твір чогось взагалі. Чим він однозначно є, так це витвором мистецтва. А завданням витвору мистецтва, перш за все, є надання естетичного задоволення особі, яка його сприймає.

Жінка із цигаркою, яку зустрів герой даного роману, неначе примара як для нього самого, так і для мене, як читача, скуйовдила звивини мозку, витягла душу, розтрусила її та впхнула назад – в її тимчасове сховище. Відчуття дещо дивні: прояснення поєднане з розгубленістю, відчуття спокою із незадоволеністю… Щось, що можна відчути, однак навряд чи пояснити.

Ця зустріч створила певну фантасмагоричну, як і здалося герою твору, атмосферу, що повільно, шепочучи, однак невблаганно обплітає й читача.

Той вогник та дим від…