Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях

Взяла эту книгу в библиотеке, думала, что она мне поможет разобраться в своих мыслях, но по итогу я только и делала, что разрывалась между желанием закрыть книгу или всё же дочитать и понять, ради чего всё было. Приведу яркие примеры того, что мне очень не понравилось. 1. Авторы, судя по всему, считают, что если через 3 предложения будут вставлять слова "айфон", "ок", "бляха" (что вообще не допустимо в книге, как научно-популярного, так и художественного жанра), "ничё", "кайф" и т.д., то будут казаться интересными молодыми людьми современности. На самом деле это читается с трудом и хочется крикнуть: "Да хватит, мы и так поняли, что у вас айфоны последней модели, можно ближе к сути?!". 2. Десятая глава про ненависть чего стоит. Два психолога на протяжении всей главы говорят нам, что…

Прочитала книжку, як тільки вона до мене доїхала. Чекала на її вихід я з нетерпінням. Я не дуже люблю подкасти, мені легше читати, я тоді відчуваю себе участником процесу. Звичайно, я частково слухала подкаст "Простими словами", знала, що там дуже багато корисної інформації, але це все ж не мій формат, книга для мене цінніша.

Книга мені сподобалася всім: змістом, дизайном, структурою оповіді. В ній двадцять розділів, кожний присвячено якійсь певній емоції чи почуттю. Інформацію подано дійсно простими словами, але в одночас дуже екологічно, ти не відчуваєш себе ідіотом, якому все треба максимально розжувати, бо інакше ніхто нічого не зрозуміє. Взагалі через всю книга відчувається ця повага до читача, тебе запрошують до полілогу, як рівного учасника.

Не дивлячись на те, що я працюю регулярно…

Цю книгу я купувала двічі (бо перший екземпляр зжер мій пес) і взагалі не жалкую про витрачені гроші. Коли відкрила її вперше - відразу почала жалкувати що вона має закінчитись скоро. Через це я читала її поволі, даючі собі час порефлексувати після кожного розділу, намагаючись затримати післясмак від прочитаного. Особливість цієї книги в тому, що я начебто посиділа з двома близькими друзями розказуючи байки про життя - про нерозділене кохання, про вражену гідність, про жахливих сусідів. І в цій розмові вони допомогли мені пережити ті чи інші ситуациї по-іншому, отримуючи вже новий досвід. Не знаю нічого ціннішого за пізнання себе і шлях до гармонії з собою. Мене дуже врятував останній розділ - де автори підготували читача до прощання з ними, нагадали що все має властивість закінчуватись…

Це саме той випадок, коли назва книги точно говорить про зміст. Написано справді дуже просто, тому читається швидко і легко.
Більше всього сподобалось, що книга розділена на невеличкі розділи. В кожному доволі коротко, але змістовно описана певна емоція та її природа. В кінці приклади із життя авторів та вправа.
Відразу зазначу, що книга не вилікує, а лише дещо прояснить ситуацію і допоможе рухатись у правильному напрямку :)
Ну і звісно тут дуже багато цікавих фактів та відомостей. Загалом, я б саме цю книгу радила внести в шкільну програму для старших класів. Може тоді наша нація стане трохи здоровішою.