Ганнуся

"Ганнуся" Володимира Рутківського — чудовий варіант для дитячої книги вихідного дня. Легко, цікаво і кумедно) Головний герой, уже давно дорослий чоловік, раптом отримає доручення наглянути за 9-річною донькою подруги, а що він збирався їхати до села відвідати матір, то прихоплює і Ганнусю з собою. І тут розпочинаються пригоди) Ганнуся дивується, як то — витягати відро з колодязя кішкою, знайомиться з місцевими дітлахами і разом з ними замислює... щось велике і таємниче)

Книгу обов’язково читати на повний шлунок, тому що тут такі описи сільських смаколиків, літніх фруктів і ягід, що аж слинка тече, а ще й наприкінці декілька рецептів смачнющого варення. Щоб вже точно)

Єдине, що мене трішки напружувало, так це те, що в книзі досить відчувається, що її переписували від "піонерських" буднів,…

Я просто в захваті від усієї цієї серії. Книжки про дівчаток, які виявляються зовсім не такими вже й янголятками, як могло здатися на перший погляд, - це просто мрія!

Мені дуже сподобалася історія про десятирічну дівчинку Ганнусю, якій довелося їхати в село Воронівку разом зі знайомим її мами, який не дуже любить дітей. І саме у цьому селищі починаються всі неперевершені пригоди: і відро з колодязя кішкою витягають, і бульдозер на металобрухт здають, і за куркою женуться. Тут знаходять нових друзів, сваряться, миряться, радіють і мріють про те, щоб це літо ніколи не закінчувалося. Але це, на жаль, неможливо. І друзям доведеться роз'їхатися. Але ніхто ж не говорить, що це їхні останні канікули разом...

Дуже мила і добра та трохи наївна історія, яку хочеться читати далі й далі. Добре, що я…

Это книга - антидепрессант, книга - хорошее настроение. Я думаю, у всех бывают моменты, когда одолевает непонятная тоска и грусть, а за окном серое небо, холодно, и не хочется ничего делать. Начинать новые книги в такие моменты я не рискую, потому что книга - это отдельный мир, в котором может быть уютно и хорошо, а может быть - тревожно и печально. А когда на душе грустно и серо, не хочется усугублять это состояние неправильно выбранной книгой. И вот тогда я беру с полки "Аннушку". Сказать, что это книга моего детства, я не могу. Да, когда-то в далеком детстве, мама читала мне ее, но тогда она быстро забылась, и заново открыла я открыла "Аннушку" уже лет в 16. И с тех пор перечитываю ее регулярно, как только появится хоть какой-то намек на хандру депрессию.

"Аннушка" - история девочки,…

Легкая детская книга. Чтение на 40 минут. Сразу вспомнилось детство, когда все было понятно и просто. Каникулы. Новые друзья. Приключения. Пусть и совсем небольшие.