Хвоя

Ці вірші - пам'ятка, аби не забути події життя та країни; кохання, яке будло й не залишилось, вони викарбувані на папері та душах тих, хто їх прочитає. Поезія відгукується відлунням душі та хапає за сердце.

Чомусь першою думкую після декількох сторінок мені прийшло слово "пустота", стільки щему та суму. А потім - надія на нові переживання. Тут біль власний, біль України та нації. Є й вірші про себе. Влучні та навіть незвичні рими. І багато втрат.

Назва книги не просто взята, аби залишитись на палітурці, вона проноситься у сторінках, постійно виглядає то тут, то там.

Якщо ви любите ідеально римовані вірші, то книга не про це. Вона про відчуття. Себе та навколишнього.

юначе послухай, як шумним дощем тобі аплодує небо

життя нагадує смерть. Воно - як м'со, тільки розморожене

дощ - це плескіт…