П’єр і місто лабіринтів. У пошуках викраденого Каменя

Коли я розгортаю такі книжки, як ця - на мене нападає заздрість. Це почуття настільки сильне, що я часом маю навіть сісти - мені аж в голові паморочиться. І я нічого не можу з цим зробити. Чому в мене в дитинстві не було такої книжки?! Я миттєво уявляю, як років у 5 чи 6 я сиділа б у вітальні ( на килимі під люстрою), батьки дивилися б щось по телевізору, а я читала б цю - ось цю! - книжку... і була б щасливою. І єдине, що я можу зробити тепер - це купити цю книжку. І просидіти з нею вечір або й два - вже у власній вітальні. А потім подарувати її в родину, де є малі книголюби, але з огляду на фінанси, дорогі книжки купують не часто. Я…