Зачарована Десна (сборник)

Я слушала в прекрасной начитке Егора Пчелкина!

Я уже читала эту повесть в далёком 5 классе, тогда она меня поразила: написано с душой о далёких и счастливых днях детства, о горячо любимых членах семьи, таких самобытных. Детство воспринимает все через свою особую призму, многое игнорируя и сглаживая, проблемы взрослых либо вовсе не замечаются, либо им не придается такое большое значение, ведь вокруг такой прекрасный мир и каждый день дарит новые приключения. А вот при перечитывании (переслушивании) отчётливо видны тяжёлые обстоятельства, в которых жила семья, бедность, необразованность, семейные конфликты, они лишь упоминаются, но и этого достаточно. Есть и упоминания домашнего насилия и насилия над животными, но ведь это автобиографическое произведение, оно так и было, не нужно это…

Першими своїми реченнями ця повість влучила у самісіньке серце.

Це кіно. Короткометражний фільм у жовтуватих кольорах (щось накшталт старих світлин кольору сепії, але тепліше із ледве відчутними відтінками зеленої трави чи безмежного синього неба). Але розумієш це із часом. Вглядаєшся в нього, в той фільм на сторінках книги, передивляєшся, намагаючись забрати з собою у пам‘яті щонайбільше реплік.

…чи то вже так положено людині, що приходить час, коли вивчені в давно минулому дитинстві байки й молитви виринають у пам’яті і заповняють всю її оселю, де б не стояла вона.

А колись ми проходили його у школі на уроках літератури, втім… хто читає ті домашні завдання, коли є так багато забавок, а ще й інтернет із його скороченними версіями творів? Твій час зайнятий «важливішими» справами або ти…

В ті часи, коли ще люди були щасливими, зими холодними, літа з голодними комарами, а леви ходили по степах-була і Десна зачарованою. А на її березі жив хлопчик Сашко, якому ось тільки виповнилося 5 років. І всі добрі та погані чари він бачив на власні очі, і проніс їх через все своє життя.

Ще й коли ледь вступив в права 1900 рік, прості люди не знали про електрику, але їхні вечори були сповнені бесідами і страхом перед Богом. Чоловіки важко працювали, в сім'ях було багато дітей і ніхто ще не здогадувався що попереду 2 великих війни.

Надзвичайно тепла і весела повість, сповнена всіх кольорів дитинства та народним колоритом. Навіть довгі описи природи несуть в собі іскри щастя та ностальгії. А жахливі та страшні події оформлені в комічному світлі і їх хочеться перечитувати та цитувати.…

«Зачаровану Десну» читав ще колись у школі. Тоді  чомусь врізалось і роками пам’ятав чи не найкращий опис і  зізнання у любові до батька: 

«І коли він, покинутий всіма на світі вісімдесятилітній старик, стояв на майданах безпритульний у фашистській неволі і люди вже за старця його мали, подаючи йому копійки, він і тоді був прекрасний.»

Сьогодні прослухав повість ще раз.  І прочитавши кілька рецензій зрозумів ще одну річ. У наш час, коли все швидко змінюється, коли ваги набирають короткі, але змістовні жанри літератури, читачі не розуміють до кінця Довженка. У «Зачарованій Десні»  немає героїки, захопливого детективного сюжету чи глибокої філософії, не це писав автор. Ця повість — це коловорот спогадів і почуттів, її саме треба відчути. Відчути перший біль і образу дитинства, відчути…

Стиль написання твору мені не сподобався. Оці уривки подій не зовсім добре пов'язані між собою. Деколи автор забігає на багато років вперед, а для чого? Воно лише плутає читача! Відчувається також, що чогось не хватає... Можливо, це наявність цілісного сюжету, а то не розумієш, що хотів автор цим сказати. А кінець!? Він обірваний! Чесно кажучи, так хотілось його скіпнути під час читання, але ЗНО... Хто його знає, що дадуть на ньому. А якщо врахувати, що дуже особливих моментів у творі немає, то з нього точно дадуть якийсь уривок для відгадування. Просто виникає питання - чого саме цей твір? У автора є набагато відоміші твори, і вони, мабуть, кращі, а "Зачарована Десна"...

«Гілля калин похилилося. Мама, кому ж ми молилися? Скільки іще забере вона Твоїх дітей, не твоя війна?» Океан Ельзи

Пишу о двух книгах одновременно, потому что обе они о войне и об Украине. Обе книги читать было не просто тяжело и больно — невыносимо. Пропускаешь через себя все, описанное авторами. У Довженка — чудовищные смерти и издевательства над ни в чем неповинными людьми, у Жадана — страх, липкий, вонючий, сковывающий человека, запрещающий думать о чем бы то ни было кроме «как выжить?»

Неустроенный, по закнам военного времени скудный быт, отсутствие элементарных света, еды, тепла — когда читаешь, поражаешься нынешнему изобилию и необходимости в нем. Общество потребления на поверку оказывается не готовым к войне и лишением материальных благ, но со временем приспосабливается и…

Историю повествует мальчик, который живет в совершенно не богатой семье и вот однажды умирает прабабка. Вот с этого момента мы и слушаем о том, как он вместе с другими семьями отправлялись к реке Десна и косили.

История быстрая и достаточно динамичная. Образы и события показаны достаточно ярко, а герои не такие уж и плоские, как мне думалось в начале. Каждый имеет свою изюминку, но при этом со временем они меняются, но в меру своего характера, что меня порадовало. Увы, но ни переживания, ни иных каких-либо чувств к ним не испытала. Эмоции оставляет нейтральные и очень быстро забывается. Так сказать книга на раз. Слог автора несложный, но немного с натяжкой читалось. Язык самый обычный и стандартный, нету ничего такого в нем. Идея оригинальная в плане реки, но вот если в общем брать, то…

"Зачарована Десна" Довженка трапилася мені вперше в списку рекомендованої літератури на літо. Якою ж мукою було це примусове читання! Не змінилося ставлення до твору і зараз. Не люблю я кіноповісті і все! Безліч описів, а сюжету катма. Можливо, справа в тому, що тепер "Зачарована Десна" входить в Мастрід підготовки до зно. Ну що ж, прочитала, та все одно задоволення від читання ніякого не отримала.

Не минуло й ста років від Великої Вітчизняної війни, а пам'ять про ті часи у сучасних поколінь доволі обмежена. "Україна в огні" Довженка описує історію цілого народу на прикладі сім'ї Лавріна Запорожця. Скільки випробувань випало на долю його рідних, але вони не втратили людської гідності! Усе багатство смислів кіноповісті осягнути за раз нереально, твір потребує ґрунтовного прочитання. Не забуваймо історії, не повторюймо помилок, що вже відбулися.