Майк Хаммер. Черная аллея (сборник)

Спілейн — це ніби Чейз без анахронізмів. Сюжет так само нереалістичний і дуже пафосний, але при цьому все ж там показується багато різних тогочасних реалій, які цікаво читати. Цей роман неодноразово екранізувався, тож сюжет добре знайомий. Це не нуар, навіть трішки, це радше про «супергероя»-детектива. Багато кумедних речей у поведінці Хаммера та інших персонажів, але це навіть цікаво, бо зараз так уже ніхто не пише. За літературною якістю це вище Чейза, але суттєво нижче навіть Росса Макдональда, не кажучи вже за Чандлера чи Хеммета. Тобто це просто добротно склепана масова література без будь-якої претензії, але яка все ж може бути цікавою і з точки зору історії літератури як текст культовий і дуже популярний у свій час, який суттєво вплинув на розвиток індустрії розваг і який непогано…

Этот детектив не дотягивает до уровня ХОРОШИЙ- ДОБРОТНЫЙ-ЗАХВАТЫВАЮЩИЙ. Его легче охарактеризовать как скучный, вялый и совсем не интересный. С первых страниц становится понятно (автор преподносит это нам на блюдечке с голубой каемочкой) , что главный герой пренепременно сдержит слово и жестоко покарает убийцу своего друга и значит -по ходу - пьесы - нам - не резон - переживать - за его жизнь - все пущенные в него пули будут лететь мимо цели. Чем же нам заняться во время чтения книги до ее последних пяти страниц пока детективная составляющая этого романа реально отдыхает? Можно подсчитывать количество пачек выкуренных сигарет или выпитого алкоголя главным героем или удовлетворяться описанием совершенства голых тел красивых ( ВЕРЮ!) героинь. Хорошо если это сопутствующие сюжету…