Pour Que Tu Ne Te Perdes Pas Dans Le Quartier

У цієї книжки немає початку і кінця. Вас просто раптово включають в коло, а через 150 сторінок так само раптово з нього викидають. Автор показує вам шматок життя головного героя і вибір за вами: прожити цей проміжок часу з героєм чи відмовитися.

Щоб книжка вам сподобалася, не вимагайте від автора чіткості та структурованості. Не вимагайте більшого, ніж він вам дав, ні на що не сподівайтеся. Дозвольте історії вас захопити та залиште її, коли дочитаєте.

Ніяких вам філософських роздумів, пересипаних метафорами та глибокими думками, ніяких заохочень вас, як читача, у вигляді можливості передбачити фінал. Бо його, повторюся, немає.

Що ж є? Життя у чистому вигляді. Люди, чиї імена лишилися тільки на сторінках втраченого блокнота, трохи самотності, трохи інтриги  і валіза, ключ від якої давно…

Патрік Модіано - французький письменник. Народився в післявоєнний час і присвятив більшість своїх творів окупаційній Франції. Удостоєний багатьох літературних премій, серед яких Ґонкурівська та Нобелівська... Список вражаючий, як на мене. Саме це і підкуповує. Але вкотре я на це і попадаюсь.

Роман розповідає при життя самотнього немолодого письменника. Про життя і пам'ять письменника. Одного разу йому телефонує незнайомець і повідомляє, що знайшов його втрачену телефонну книгу, і що хоче її йому повернути. При зустрічі незнайомець цікавиться одним прізвищем з книги, про яке письменник не може достоту щось розповісти. Ця зустріч сколихує спогади, і письменник починає відбудовувати втрачену пам'ять. Роман пронесе нас різними періодами життя героя, різними містечками Франції, різними…

Если сравнить роман с временем года, то он соответствует осени. Красивый лёгкий струящийся текст; возрастной герой, блуждающий в своих воспоминаниях, и много меланхолии. Знаете о чем сожалеет этот возрастной герой? Отвечу цитатой:"Он жалел обо всех потерянных годах, в которые не обращал особого внимания на деревья и цветы". Почему так? Потому что "война не меняет моих отношений с травинкой", потому что природа - это "нечто незыблемое", природа помогает "сохранить равновесие и не упасть за борт." Красивые воспоминания об ушедшем.Свойства памяти в определенном возрасте. Читать, чтобы ещё больше ценить настоящее.

Для меня ста пятидесяти страниц карманного формата явно оказалось мало. Не покидает чувство, что это отрывок более крупного произведения, который ничем не начинается и ничем не заканчивается. И даже своеобразный "заход" с детективными элементами, которыми, как говорят, славится Патрик Модиано, не спас положения. Вопросы так и остались без ответов, детали оказались ненужными и лишними. В общем, я не в восторге. Хотя, опять же, если бы это была часть романа, а не компактная проза, вполне неплохо написано. Повелась на то, что автор Нобелевский лауреат 2014, захотелось посмотреть, так ли великолепна проза, как о ней говорят. Но видимо это действительно лауреат, книги которого никто не читал, как говорится в одной из статей на ЛЛ.

Останні років 10 Модіано є моїм найулюбленішим письменником. Колись це місце посідали Толкін (дитинство), Селінджер (старші класи) і Борхес (університет), але в дорослому віці усіх посунув саме цей французький письменник.

Цей невеличкий роман дещо відрізняється від інших його романів за стилем. У більшості романів Модіано присутня суб'єктивна і лірична оповідь героя, тісно пов'язана з минулим і пам'яттю. Тут особливість полягає у тому, що герой вже зовсім літня людина, і його оповідь через це збивчаста і почасти плутана. Спершу досить важко продиратися через такий стиль, але згодом починає вимальовуватися конфлікт і цікава сумна історія, цілком у дусі Модіано.

Книжці чогось не вистачає, можливо я просто хотів би більш звичного і ясного стилю і кращої продуманості композиції. Хоча вона не…