Жорстоке небо

Найкращий детектив (хоч автор позіціонуєте твір як "триллер"), який мені довелось читати.) Трохи пошкрябало незнання випускницею КІІГА терміну "тесла" та "університетська" формула L=v*t)) Але ж це таке... дрібниці. Подяка автору за задоволення

Спочатку (перші 100-150 сторінок) я думала, що поставлю книзі 8,5/10. Потім на середині я така «не. Якась повна хуїта. 6,5 і не більше». Далі книга почала якось вирівнюватися і я вже думала навіть, що поставлю 7,5, але кінець ну тупо все обісрав. 

Короче. 6,5/10. 

Це моя 4 книга Кідрука і моє розчарування. До цього я читала його «Де немає Бога», «Зазирни у мої сни» та «Не озирайся і мовчи». І ті книги я можу рекомендувати. Ба навіть від останньої я була в захваті. А ця книга відчувається як зрада. Хоча я й не вважала Кідрука генієм, але й творцем такої реально прохідної літератури, якою є цей роман, теж. 

Багато нестиковок або просто моментів які відчуваються занадто штучними. Це й поведінка персонажів, і робочі моменти, і відносини між людьми і все взагалі. Ти просто не віриш героям і все.…

"Жорстоке небо" это восьмая книга Кидрука которую я прочла. И с каждым его новым для меня произведением я еще больше открываю для себя этого автора. Обычно книги Кидрука я читаю по наростающей - первые страниц 50 я расскачиываюсь потихоньку, потом все больше времени уделяю чтению и где-то с середины я уже могу и пол ночи не спать что-бы узнать что там происходит дальше. И это вторая книга автора которая посвящена самолетам и авиакатастрофам, первой для меня стала "Там де немае Бога", до ужаса реальная и местами жестокая история. Порой книга мне казалась немного скучноватой, наверное из-за очень подробного описания аэропорта и организации облуживающих служб. Но со временем, по ходу чтения то что вначале было "лишним" для меня позволило сложить полную картинку во время расследования…

С современной украинской литературой отношения у меня сложные. Большинство прочитанного мне не нравилось. Банальные сюжеты, скучные персонажи, отсутствие динамики в тексте. Преснятина одним словом.

Макс Кидрук востребован, а его книги ожидаемы. “Жорстоке небо” - замашка на интеллектуальный триллер, расследование авиакатастрофы, реалистичное повествование. Было интересно узнать какой мир, в пределах 608 страниц, создаст столь расхваленный автор.

Мир, из которого очень скоро захочеться сбежать. Но обо всем по-порядку.

Начало книги увлекло. Тонкости фукционирования самолетов и аэропортов, работа экипажа, история успеха компании АНТК им. Аронов, внимание к зарубежным авиакомпаниям.

Процесс авиакатастрофы расписан детально, грамотно, с позиции нескольких сторон причастных к крушению. Первые 100…

Це була одна з перших книг Кідрука, яка потрапила в мою домашню бібліотеку. Пам’ятаю як подруги казали, - ой там все так детально написано, читати складно і нудно. Та все ж таки я її придбала. Вона довго чекала свого часу, а тепер я думаю, чому так довго? Навіть якщо ви далекі (як і я) від авіацій, цей роман захопить вас сповна! Бо саме гарна візуалізація та описання всіх дрібниць – розглядання кожного гвинтика ніби під мікроскопом, роблять книгу по-справжньому цікавою. А ще ти підсвідомо ловиш себе на думці, що якщо головна героїня може в усьому розібратись, то чим я гірша? Діана проста дівчина, донька свого видатного татка. Його авторитет на авіаційному заводі робить її невпевненою в собі і на знак протесту, вона робить купу помилок, рано виходить заміж, виховує двох дітей і…

Літаки - одна з тем, про які я дуже люблю читати. Тим більше, коли це твір українського автора. Тим більше саме того, який так вразив минулого, 2018, року. Його тревелоги якось пройшли повз мене, а от технотрилери від цього письменника з крутою технічною освітою - це справді дещо! Ця книга була задумана автором як дуже реалістична: жодної містики, тільки факти. Абсолютно життєвий сюжет (хоч, як на мене, снігоочисник у нашій країні виглядав би на посадковій смузі більш органічно. Усе та білоруска!))), цікаві герої, а головне - героїня. Цікаво було подивитися на те, як - тоді ще не одружений - Макс Кідрук напише про жінку з досвідом, дітьми та чоловіком, якому далеко до ідеального. Були моменти, коли, читаючи про неї, я і справді думала, яка вона молодчина! Історія вражає своєю…

Макс Кідрук - друга його книга в моїх руках. "Небратні" мене зовсім не вразили - сухе висловлювання суб'єктивної думки. Тому цю книгу читати не горіла бажанням, але подарували ( трохи хотіла прочитати щось ще з книг Макса просто). Тепер послідовно: Перші 100 ст. мені реально хотілося закинути книгу кудись подалі і дати в голову тому, хто мені її прислав. Я була готова оцінити книгу на 1 зірку. Далі сюжет почав вже більше бути схожим на художню книгу - вирішила дочитати, бо подарунок. Потім той Гена і не менш прибацана за поведінкою Діана + головна задумка. Я реально не розумію: Нащо в настільки продуману книгу до деталей, домішувати стільки г@вн@?Реально, хотілося закрити книгу тричі. Але кінцівка трохи виправила ситуацію з 1-ичкою.Плюс, Реально, Макс старався і це видно. Перестарався.…

Читала я цей роман Кідрука повільніше за інші його триллери. Скажімо так, з усіх книг його авторства «Жорстоке небо» якось мене не приваблювала. В усіх інших творах або містика, або іскрометний гумор, або і те, й інше разом. У цьому ж романі відсутні ці два компоненти. Мабуть, це таки справді найреалістичніший його твір. 

Що сказати? Кідрук, звичайно ж, не зраджує своїй любові до науки, ба більше, в «Жорстокому небі» він описує свою найпалкішу любов — літаки. В своїх тревелогах він згадує про колекцію модельок літаків, а в цій книзі береться "гратися" літаками справжніми. І йому це вдається. Не скажу, що ця книга якось неймовірно мене вразила: в міру триллера, в міру екшена, в міру детективу, в міру науки, і навіть страху і міру. Все-таки мені не вистачило гумору й містики, хоча я й…

Непристойно довго я затягнула з рецензією на цю книгу. Вона неймовірна. Кідрук поки що - єдиний автор, який не розчарував мене ще ні разу. Довго аналізуючи його книжки, для себе я вирішила, що це все є наслідком великої праці автора. Макс Кідрук не пише історії з повітря, він достеменно вивчає та оброблює інформацію, таким чином кожний його художній твір несе в собі масу корисного, що може винести кожен читач. Ця історія про літаки, людей та їх взаємозв'язок. Уявіть собі, що в один день через необачність однієї (а може й не однієї) людини загинула ціла купа пасажирів і персоналу. Розбився літак. На розслідування вирушає Діана Столяр - жінка, яка, м'яко кажучи, не зорієнтована в ситуації. Чому так? У чому іі призначення? І чи стане вона баластом, або навпаки витягне справу? Читайте і…