Тінь попередника

Це шось таке було дивне й стрьомне, як наче автор такий: щас я хрєнакну космооперу! І хрєнакнув, як за методичкою. Такий: будь ласочка, пацани, осьо вам імперія, клони, кастова система, зоряний флот, голі баби на арені, куполи з колоністами, рептилоїди (!!! нє, ну пацани, рептилоїди!), лабіринт, червоточини ще й сестрички Бен Гессеріт під назвою попростіше. І ти такий читаєш і: о-о-о-о-о, нє, серйозно? Найжалюгідніше виглядають спроби гумору, чи то калькованого з американських космоопер, чи то я взагалі не знаю, що думать про цей гумор.

А в якийсь момент затягує все-таки і ти такий: ну окей, а далі тепер що? Я б наче й далі прочитала, нє, ну а шо? Автор не стидається, а я чого буду.)