Блакитна троянда
Леся Українка
Лучшая рецензия на книгу
Эксперт
Эксперт Лайвлиба
19 апреля 2017 г. 20:51
433
5 Ех, ми, інваліди цивілізації!
Насправді особисто для мене написання цієї рецензії, коли я відкрив текстовий редактор, здалося неможливим. У голові опинився цілий рій усяких різних, можливо, навіть дивних думок, у голові пісні… Але треба хоч спробувати, як героям цієї прекрасної драми.
Кажуть, що даний твір у загальних рисах описав особисту трагедії письменниці – її кохання до Сергія Мержинського, який, на жаль, також трагічно загинув (хоча це відбулося через декілька років після публікації «Блакитної троянди», тому ця гіпотеза не витримує критик). Саме тому кожному читачеві без довгих роздумів стає зрозуміло, чому так яскраво, так живо і по-справжньому описана ця трагедія і цей біль, якщо, звісно, не звертати уваги на геніальність її автора.
Що ж можна сказати? Чому саме цей твір такий виразний, такий в дійсності…
Голубая роза / Блакитна троянда (1988) СССР
Форма: пьеса
Дата написания: 1896
Первая публикация: 1908
Язык: Украинский
Рецензии
Всего 3
Эксперт
Эксперт Лайвлиба
19 апреля 2017 г. 20:51
433
5 Ех, ми, інваліди цивілізації!
Насправді особисто для мене написання цієї рецензії, коли я відкрив текстовий редактор, здалося неможливим. У голові опинився цілий рій усяких різних, можливо, навіть дивних думок, у голові пісні… Але треба хоч спробувати, як героям цієї прекрасної драми.
Кажуть, що даний твір у загальних рисах описав особисту трагедії письменниці – її кохання до Сергія Мержинського, який, на жаль, також трагічно загинув (хоча це відбулося через декілька років після публікації «Блакитної троянди», тому ця гіпотеза не витримує критик). Саме тому кожному читачеві без довгих роздумів стає зрозуміло, чому так яскраво, так живо і по-справжньому описана ця трагедія і цей біль, якщо, звісно, не звертати уваги на геніальність її автора.
Що ж можна сказати? Чому саме цей твір такий виразний, такий в дійсності…
Эксперт
Эксперт Лайвлиба
5 апреля 2014 г. 19:25
220
4
дуже щось нагадує з зарубіжної літератури, не можу зрозуміти, що саме: чи то новели Меріме, чи ні... Ну, там про кохання. Божевільне кохання у щонайпрямішому значеннї цього слова. І драматизму Леся Українка в кінці наклала щедрою рукою, ох. Я не люблю таке читати, тому що настає момент, коли хочеться крикнути якомусь персонажеві: дурепа, ну от що ти робиш? У тебе ж є рот, є язик, ти умієш розмовляти - розмовляй! А не фігню всяку роби. Але цікаво загалом
