Ирій (сборник)

Здавалося б, якихось півгодини читання, а який глибокий зміст твору. Оповідання "Білий кінь Шептало" зовсім не про коня, а про людину.

Чому, отримавши омріяну свободу, Шептало повертається в неволю? Невже його дух зламаний Степаном? І так, і ні. Шептало любив конюха, тому радо корився йому. Але люта образа зранила серце до краю. Кінь вирішує втекти.

Від кого втікає Шептало? Від Степана, образи чи самого себе? Можливо, він просто не може вповні прийняти своє становище, тому зважується на бунт.

Саме на волі Шептало розуміє, якими примарними були його мрії. Адже без рідного двору, любого серцю Степана йому вже не потрібні ні свобода, ні зелені луки із запашною конюшиною, ні безмежна блакить ясного неба.

Повертається на подвір'я Шептало вже не білим конем, а конем, який осягнув своє…

"Самотній вовк" мені свого часу сподобався так, що я аж не очікувала. Така невибаглива зав'язка, такий рельєфний покидьок у центрі сюжету, така органічно вписана містична складова, аж взагалі. І як героя обламує доля - це теж дуже закономірно вийшло. Єдине, що видалося дещо надуманим: по-моєму, всі його викрутаси із підлабузництвом і лицемірством мали бачити наскрізь усі навколо й тієї ж миті, настільки вони очевидні, як сокирою витесані, але ж ні. Менше з тим, бувають книжки, які ніби швиденько прочитав, все нормально пішло - а за місяць уже до діла й не згадаєш, про що воно було. "Самотнього вовка" я читала навесні 2013-го - й досі пам'ятаю багато деталей, зокрема сцену, де герой, несподівано для себе хижо зжерши банку тушонки, приголомшено знаходить цілу купу порожніх бляшанок з-під…