Бот

Острожно,спойлеры!Очевидно,автору не пришло в голову, что можно было обезопасить себя и избежать смертей банальным наблюдением с вертолета? Что это было бы первым, что пришло в голову людям,находящимся в стрессовой ситуации? Или что если боты сумели достать противогаз, то очевидно сумели достать и все остальное,что нужно им? А окончание каждой главы "они тогда не знали,что не вернутся'.. Да ладно,кэп! Книга написана красивым языком, но это её единственный плюс.

Недооцінила я цю книгу! З перших сторінок вона здалася мені зовсім слабенькою, особливо роз`їдали очі описи стосунків між Тимуром та його коханою (до речі, ця проблема так і не зникла аж до самісінького кінця; а у підсумку взагалі виявилося, що таких штамповано-попсових мильних бульок не так вже і мало, саме тому уява часто подавала мені замість звичайних образів дратівливі сторінки з якогось коміксу), проте майстерність у наданні наукової інформації, котра сприймалась швидко та із захопленням, реалістичний опис Чилі, завдяки чому можна було легко уявити найсухішу пустелю світу Атакама та її мешканців, та постійна динаміка зробили так, що остання сторінка була перегорнута у найкоротші терміни. Часто дратувала не завжди влучна нецензурщина, але водночас було до біса багато моментів, коли…

Аааааа! Це шедевр! "Бот" - друга,прочитана мною, книга автора. І я просто захлинаюся від емоцій. Першою стали "Мексиканські хроніки" і враження від них були такі собі. А от "Бот" підірвав мої мізки і відкрив для мене Кідрука ,як фантаста. Жанр - мій улюблений.Сюжет цікавий і динамічний. Читаєш і не можливо відірватися, бо весь час думаєш , ну що ж там далі. Страшно і моторошно, а все-одно читала,читала... Захоплююче. І мурашки по шкірі. Як прискіпливий читач, не можу не відмітити і деякі мінуси даного твору. Зокрема, забагато, як на мене, вузькоспеціальної термінології. Так, мене трохи дратувало ось таке:

Delight (Operation.NewImpact (BRAIN_GLOBAL_PENETRATION)); if (Delight.m_lpDispatch) { Delight.SetOperationMode (om_Stimulation, TRUE); Delight.SubGlobalTarget (LIMBUS);

і подібне. Це…

Спочатку книга трохи "розкачується", не зовсім зрозуміло що й до чого, герої не зачіпають. Але згодом, з кожною новою главою, з кожним новим поворотом і отриманим фактом, ти розумієш, що відірватись уже не в змозі, що тебе втягнула в себе ця історія і ти вдихаєш разом з героями сухе повітря Атаками, притлумлюючи страх, береш до рук зброю і їдеш робити те, що мусиш. У книзі піднімається актуальне зараз питання: що буде, якщо вчені поставлять кілька нових експериментів з неочікуваним (для них самих, не те що для нас, обивателів) фіналом і тим самим випустять джина з пляшки. Чи зможуть вони його потім приборкати?

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Сначала книга немного "раскачивается", не совсем понятно, что к…

Макса Кідрука позиціонують як Принца Жахів і я однозначно можу з цим погодитись. Він цілком обосновано може зайняти місце, що так старанно нагрів до нього Стівен Кинг. А тепер давайте спочатку. Жив-був собі хлопець Тимур. Працював на українську компанію, що виробляла комп'ютерні ігри. Його задачею було створювати ідеальних ботів, що б ускладнювали процес гри для усіх ігроманів. Був він розумним і привабливим, моторним та креативним. І написав якось він код для замовника з іншої країни. Замовник виявився дещо дивним, адже не видав ніяких вхідних даних, тому Тимур здав сирий код і забув про цю справу. А через три роки згадав. Та згадав так, що краще б не робив цього. Неможливо адекватно розповісти про все, що коїться у "Боті" без спойлерів, тому я навіть не буду намагатися, скажу одне:…

Чесно кажучи, я не фанат української літератури і останню роботу українського автора яку прочитав - це було щось із шкільного курсу(і то по хрестоматії). Дуже часто, наштовхуючись на українську книгу(в інтернеті, або хтось із знайомих радив), в першу чергу, читав про що ця книга. Виявилося, що нашим співвітчизникам немає про що писати, окрім війни,голодомору, бідності або кохання. А в більшості випадків це все перемішують, приправляючи "сопливим" сюжетом, сповненим болю і печалі. На мою думку, навкруги, такого "добра" вдосталь. А читаючи книгу, навпаки, хочеться, хоч не на довго, відволіктись від повсякденності та сірих бруднів які нас оточують. І коли мені порадили прочитати "бота", я довго вагався, перечитуючи безліч коментарів і все ж таки ризикнув... З перших сторінок книга…

Ось такою повинна бути сучасна укрліт!!!! Без розмазні, без сопель, без постійного скиглиння за минулим і натяку на менталітет. Чесно кажучи, не будучи прихильником історій про жахи та переслідування, тим більше противником ненормативної лексики у художніх творах, сам би ніяк не взявся за читання, якби мені її не подарували. Раніше із засторогою ставився до укрліту, особливо фантастики. Не вийшла бо вона ще на міжнародний рівень. "Бот" мене приємно вразив. Я зрозумів, що укр літ відроджується, почалася нова епоха нашої літератури. Макс Кідрук належить до нового покоління, котре нарешті дозріло для творів, котрі не соромно презентувати на міжнародних книгофестивалях!!!

Книга - штамп. Как не крути, но это факт. А я уже надеялся, что Кидрук и правда крутой чувак новой укр. литературы и т.д. и т.п. Ага, щаз... Но ладно, начнем, как полагается, с плюсов. Итак, у книги очень даже динамичный сюжет, действие, восн., не провисает, читается быстро (буквально пара часов), а так же, что не мало важно, скорее очень даже важно: у нас есть обоснуй. Очень толковый обоснуй, он не похож на притянутый за уши, ему правда веришь. Кроме того, понравилась сама идея ботов, хотя, признаю, не новая. На этом с плюсами мы прощаемся. А дальше книга похожа на типикал голливудский бойовик. Вот у нас секретные експерименты, вот у нас результаты на свободе, вот у нас месиво, вот у нас масса штампов (слив инфы ботам и т.п.), вот у нас все герои как из справочника сценариста…

Світ розвивається, і все, що в ньому, також не залишається осторонь від процесів розвитку. Вже є багато чудних на перший погляд речей. Ми дивуємось 3-D принтерам, самознищувальним мікросхемам, ідеям про штучний інтелект(!)...

От якраз про штучний інтелект варто задуматись. Уявіть, що поряд з вами існують (ходять, бігають, живуть, розмовляють) люди, що не зовсім люди, але й вже не роботи. Уявили? ... Прийміть цей факт як цілком нормальну річ!

Саме це описав у своєму технотрилері Макс Кідрук, першому українському техно в літературі. Початки сюжету звісно ж мають коріння в Україні, бо Тимур - програмер, який є одним із розробників стрілялок. Він колись отримував замовлення на сирий код для ботів від якоїсь компанії, ну і звичайно він те замовлення виконав. Проходить час, щось із кодом або і…

Дуже посереднє чтиво,розраховане мабуть більше на підлітків ніж дорослих мислячих людей,наповнене технічними подробицями,та позбавлене смаку! Характери персонажів автор розкрити не здатен,це робить книгу сухою,хоча в ній і багато екшену! Перенасичене дешевим насиллям й огидними подробицями,часто абсолютно зайвими ,книга-розчарування!