В неділю рано зілля копала (сборник)

Життя пливе, реалії перетікають і адаптуються, а проблеми лишаються ті ж. Особливо, коли справа стосується кохання. Кохання одного хлопця і двох дівчат. ⠀ Кобилянська, звернувшись до народної пісні "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", виплела з неї дивовижну й поетичну повість, яка буквально дихає колоритом угорського пограниччя. Два села і три долі, які сплітаються у клубок, котрому лише один кінець. Трагічний. І це все на тлі захопливих гірських пейзажів, бурхливої ріки, струнких смерек і червоних, наче кров, маків. ⠀ Повість ніколи не втратить актуальності, бо із покоління в покоління ми будемо наступати на одні ж ті граблі. Інколи навіть танцювати на них. ⠀ До речі, саме ця повість надихнула Марув на "Hellcat story" - чотири кліпи, в яких поступово розвивається вся історія…

Перше що хочется сказати - повість написана у досить «не стандартному» стилі, з особливостями мовлення закарпатського регіону, і попервах читання буде даватись доволі складно, але ж часом око звикає, і ти в же «як риба у воді». «В неділю рано зілля копала...» сподобається любителям українського фолькльору, у книзі неймовірно мальовничо зображена природа, пори року, звичаї, обряди. Любовні відносини також показані дуже романтично, переживання героїв, розвиток їхнього кохання; чисте, щире кохання в самому справжньому його прояві. Особисто мені на останніх сторінках не вистачило розкриття характерів героїв, психологізму, в один момент книга почала піднімати градус напруження, відчувалась кульмінація, але кінцівка понизила цей градус. Не дивлячись на це, однозначно 5 із 5.

Історія нещасного кохання легендарної української співачки, поетеси Марусі Чурай вже понад 4 століття не залишає байдужими вітчизняних митців. Згадаймо хоча б роман у віршах Ліни Костенко "Маруся Чурай". Свою інтерпретацію любовного сюжету представляє Ольга Кобилянська у повісті "У неділю рано зілля копала". Імена реальних постатей тут змінено, дія теж відбувається не в Полтаві. Основну увагу письменниця звертає на мотив зради. Цікаво, що Кобилянська більше крокує не за реальними фактами, а за народною піснею "Ой не ходи, Грицю...". Достойна читання, версія історії Марусі Чурай не залишить вас байдужими.

Любовь обладает огромной силой, как созидательной, так и разрушительной. Так однажды она разгромила в пух и прах жизнь молодой цыганки, и так же она расправилась с любовным треугольником, в которой по воле судьбы попал ее затеряный во времени сын... ⠀ Ольга Кобылянская все прочнее укрепляется на позиции любимого украинского писателя. ⠀ Четвертое ее произведение прочитано, и не устаю восхищаться мелодичностью языка, силой написанного, душой, которая вложена в каждое слово. ⠀ В этой повести автор в более современной интерпретации с примесью мистичности обыграла песню Маруси Чурай “Ой не ходи, Грицю”. И получилось нечто невероятное! ⠀ Безумная и слепая, всепрощающая и мудрая, безрассудная и жестокая － множество оттенков одного чувства Кобылянская олицетворила в этой книге. ⠀ Заворожила…

Якби я читала цю книгу вперше, без сумніву, поставила б найвищу оцінку, але сюжет настільки добре пригадую, що тільки деталі вимагали деякого "оновлення". Сюжет любовного трикутника у світовій літературі досить розроблений, та й отруєння коханого-зрадника в українській літературі доволі традиційний. Нотки новизни в цей твір вносить західноукраїнський, майже угорський колорит, а також цигани, їхні звичаї та ворожіння (хоч про життя Маври в колибі можна було й детальніше). Чоловік з двома душами (що пояснюється генетично) розривається між двома дівчатами і врешті робить вибір, до якого підштовхує його родина. Закономірний вибір для того часу. Хоч мені здається, що феміністка О.Кобилянська засуджує чоловічу слабкість. В цьому творі вона дуже близька до своєї подруги Лесі Українки та її Ліс…

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорниці дівки-чарівниці! Котра дівчина чорні брови має, То тая дівчина усі чари знає. . І так, це українська класика.Книга розповідає про кохання Гриця і Тетяни: з першого погляду і назавжди НО(!) у хлопця є "подруга", яку він не хоче покидати і тому всі персонажі твору допомагають йому стати на правильний шлях, бо негоже одразу двох кохати. . Історія викликає бурю емоцій та переживань. З одного боку ти співчуваєш чорнобровій Тетяні, а з іншого - розумієш, що Гриць також заслуговує на розуміння і йому дуже важко у ситуації, що склалася. Авторка так чітко і правдоподібно зображує і передає почуття кожного. Я просто у захваті! . Цікавою була і лінія циганки, деколи навіть хотілося детальніше дізнатися про всі її ворожіння і життя в лісовій…

Первое, что бросается в глаза при прочтении, это конечно язык, которым пользовалась Кобылянская. Он ни современный, ни привычный нам литературный, язык, которым пользуется простой народ, поэтому он своеобразный и неидеальный. Неплохой, как мне показалось, прием, чтоб еще глубже внедрить читателя внутрь произведения. Если продолжать анализировать книгу по типу как она устроена, то стоит упомянуть, что герои очень продуманные и натуральные. К концу произведения, мне уже казалось, что я поняла их как людей, и что они сделают именно так, потому что не смогут иначе, ведь они именно такие. В общем говоря, очень верю!

А теперь моя самая любимая часть, о чем произведение.... О женщине, которая с детства знала и чувствовала, что имеет сильный творческий, да и вообще человеческий потенциал. Что…

Мати таку свободу, щоби бути собi цiллю! Передусiм бути собi цiллю, для власного духа працювати, як бджола; збагачувати його, збiльшати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним, хвилюючим, зорiючим у тисячних красках! Передусiм бути собi цiллю й обробляти самого себе, з дня на день, з року до року. Рiзьбити себе, вирiвнювати, щоби все було складне, тонке, миле. Щоб не осталося дисгармонiї анi для ока, анi для серця, для жодного зi змислiв. щоби жадоба за красою утихомирилася. Бути передусiм собi цiллю, а опiсля стати або для одного чимсь величним на всi часи, або вiддатися працi для всiх. Боротись за щось найвище, сягаюче далеко поза буденне щастя... Такий мiй iдеал. Свобiдний чоловiк iз розумом - це мiй iдеал.

Я собі гадаю, скільки дівчаток могли б знайти розраду, підтримку,…

Шкода, що у школі мені, як і багатьом іншим учням, наша вчителька з української мови і литератури не змогла донести любов до свого предмету. І скажу я вам, що вчитель була непогана. Мабуть час і загальний настрій, що українське це щось сільське та несучасне і т.д. і т.п. не давали нам навіть змоги задуматись про те, що українська мова, українське слово - це так гарно і значуще. В головній героїні повісті "Царівна" можно впізнати саму Ольгу Кобилянську, яка з молодих років прагнула бути незалежною та мріяла не просто жити, а приносити користь своєму народові. Чим? Тим чим може - любити свою країну, свій нарід та писати. Далі спойлери Головна героїня повісті Наталя закохується у молодого і на її розсуд дуже переспективного чоловіка Василя Орядина, з часом з'ясовується, що це…