Лирика

Сапфо (7-е-6-е століття до нашої ери).

Давньогрецька поетеса, представниця пісенної лірики, була дочкою аристократа, який займався торгівлею. Сапфо народилася в Мітіленах на острові Лесбос (пробачте!!!) в Егейському морі між 630-им і 620-им роками до нашої ери. Деякий час жила у вигнанні, а потім повернулася додому. Вже в юному віці Сапфо писала оди, гімни, елегії, святкові і застільні пісні. Вона була засновницею та начальницею "Дому Муз" при храмі Афродіти, гуртка знатних дівчат, яких навчала музики, віршування й танців. У центрі її лірики - теми любові, ніжного спілкування подруг, дівочої краси. Письменник Стратон називав Сапфо "чимось дивовижним", Платон говорив, що вона - десята муза. Її профіль карбували на монетах Лесбосу й зображували на вазах, з неї створювали скульптури. Життя…

- А знаешь, кто был моим предком? Богиня среди поэтов Сапфо. - Это кто тебе такое сказал? - Фейсбук. - О, если Фейсбук, тогда сомнений никаких.

Ну, о Сапфо, положим, кое-что знала еще до лекции на первом курсе, посвященной ее творчеству. Хотя то, первое знание почти целиком умещалось в шедевральный стишок: "Мы не крысы, мы не панки, мы подружки-лесбиянки". Жила-де в древности на острове Лесбос поэтесса, любившая женщин больше, чем мужчин. А что за стихи у нее, мне не интересно, наверно что-то непристойное. Потом курс античной литературы, рассказ педагога о Сапфо, вторая ода в переводе В.Вересаева. Я недаром уточняю, в России Сапфо пользуется исключительным интересом поэтической среды. Ни одному автору: античному, западному или отечественому (за исключением Пушкина) не посвящалось…

Очень понравилось. Для того, что было написано две с лишним тысяч лет назад, просто удивительно. Очень тонкая и трогательная лирика.