Цары
Тарас Шаўчэнка
Є дві редакції твору. Першу написано в другій половині 1848 року на острові Косарал як цикл з чотирьох сюжетно пов'язаних між собою, віршованих оповідань, обрамлених вступом і кінцівкою. Автограф цієї редакції — в «Малій книжці» (в захалявній книжечці 1848 року, де розділи поеми подано як окремі вірші за номерами 6, 7, 8, 9, 11. Остаточну, істотно відмінну редакцію поеми Шевченко створив 1858 року у Нижньому Новгороді, повертаючись з заслання, переробивши цикл на поему тетралогію з вступом і епілогом. Її автограф — у «Більшій книжці». В обох редакціях назви поеми не було.
Зберігся також чорновий автограф 3-ї частини твору з написом «Федору Чельцову (И. Рогожину) на пам'ять 16 августа 1857». Вперше поему надруковано в «Кобзарі», виданому у Празі, під редакторською назвою «Царі», яка відтоді стала традиційною. В редакції 1848 року твір має переважно антиклерикальну ідейну спрямованість: Шевченко прагнув розвінчати «святих» царів, використавши постаті біблійного царя Давида і руського князя Володимира Святославича. В редакції 1858 року Шевченко загострив антимонархічну тенденцію. Найбільше змін зазнали вступ (фактично його написано заново) і кінцівка. Проте первісна спрямованість сатири проти «Святих» чи «освячених» царів виразно відчутна і в редакції поеми 1858 року.
Своєрідним продовженням мотивів поеми «Царі» є Шевченкові вірші «Колись то ще, во время оно» і «Саул», образи яких поповнюють галерею «праведних» царів.
Форма: поэма
Дата написания: 1848
Язык: Белорусский (в оригинале Украинский)
