Марія Хімич
Отзывы о произведении Байстрючка
21 декабря 2017 г. 15:18
345
3.5
Позашлюбні діти направо і наліво, пристрасті, карколомні (хоч і передбачувані) повороти в міжсімейних стосунках, родичі, що виявляються зовсім не тими родичами... Санта-Барбара відпочиває! Можна одразу ж писати сценарій "мильної опери" із 300 серій :)))) З іншого боку, книга читалася дуже легко. Автор використовує гумористичні епітети та обороти, які викликають щиру посмішку. Проте розповідь від кільканадцяти осіб трохи втомлює, як і імена героїв: Ксенька, Валерик, Варварка і т.д. Для мене це робило розповідь більш схожою на посиденьки бабусь на лавці під під'їзом. На жаль...
11 апреля 2017 г. 14:32
200
4
Як на мене-то трішки нудно і неарелістично... Хоч написано що на основі реальних подій... ну не знаю, не знаю...
7 апреля 2017 г. 22:37
139
0 Трагедії провінційного містечка
Зараз все містечко лежало …під ногами. Запущене, без продуманого планування, зверху воно виглядало як скупчення з безладної мішанини будинків, освітлених зимовим холодним сонцем. Дивлячись на нього зверху, Рудольф розмірковував: невже хтось стане захищати це місто зі зброєю в руки або навіть віддасть за нього своє життя, як віддав своє брат Генрі Фуллера за невідоме містечко в далекій Німеччині. Ірвин Шоу «Багач, бідняк»
Даремно іменитий американський романіст Ірвін Шоу зневажав провінційні містечка. В них, під удаваним нашаруванням повільного плину подій та нудьги, не зменш, ніж як у знаних центрах культури, вирує своє життя, палають пристрасті, зароджуються й вибухають…
30 января 2016 г. 23:12
470
4 Кожна родина має свої секрети
На книжковій полиці увагу привернула обкладинка. Дуже гарні кольори акварелі - бузково-пастельні, силует дівчини й міста. Що не скажи, а до рук таку красу взяти хочеться (хоча згодом я зрозуміла, що обкладинка дещо нагадує "Акварелі" Лідії Осталовської в перекладі Андрія Любки). Вже придбавши книгу я прочитала, що в основу покладені реальні події, що неабияк розпалило у мені цікавість. Дія роману відбувається у невеличкому містечку-райцентрі. І, якби не те, що мої бабусі й дідусі з райцентру, я, дитина, яка виросла хай у невеликому, але обласному центрі, ніколи б не повірила у такі пристрасті та перипетії. Однак, приїжджаючи до родини раз на рік я чемно вислуховувала усі історії про "спився-влюбився-розвівся" і сміялась, що тут серіали знімати можна. Тож і "Байстрчка" стала б непоганим…