Месапатамія

Довольно неожиданно открыл для себя интересного автора. А мог бы и пройти мимо, если бы не жил с ним в одном городе. Даже не подозревал, что современный украинский писатель может выдать такое. Благодарен Сергею за творчество. Начало давалось тяжко. Всегда как-то не легко воспринимать нового автора для себя. Ожидаешь либо сразу эйфорию, либо отторжение. В данном случае терпение дало плоды и я погрузился в непередаваемую атмосферу. Затем уже втянулся и ощутил весь смак написанного. Даже некая пресыщенность почувствовалась. Переключался периодически на другую книгу (нехудлит) дабы не было перенаслаждения. Слог реально захватывает. Писатель настолько красочно пишет, что быстрое чтение тут явно будет лишним. Старался вникать в происходящее и больше всего понравилось к середине. После половины…

не дочитала. Наверное, возраст не подходящий. Первый рассказ читала с удовольствием, а вот до третьего еле доплелась и почувствовала, что ничего нового я не узнаю, бо жила в это время в этом же примерно возрасте и в этой же стране.... Но вероятно, обязательно дочитаю, после прочтения ее моими детьми

Читати модно. А надо - останнім часом. Серед молоді України все більшої популярності набувають різноманітні книгарні (і, особливо, українські). Хочется вірити, що така популярність національної літератури відбувається не лише через модні віяння, та не лише через події, які наразі переживає наша країна. Сподіваюсь, що українська література стає модною і завдяки таким письменникам, як Сергій Жадан. Як дуже часто відбувається, подібні книги потрапляють до рук випадково. Що до "Месопотамії" я знала про Сергія Вікторовича? Досить відомий молодий поет і прозаїк. Знала і що Жадан співпрацює з гуртом "Собаки в космосі" (і результати цієі співпраці - класні!). Аж тут заходжу я до книгарні, і бачу приємну, на перший погляд, книжечку. І мене охоплює бажання, нестримне таке бажання, дізнатися, що…

Десятки людей и судеб в образах главных героев девяти историй. Гармоничных и нескучных. Здесь нет нравоучений, выводов и морали. Выводы читателю предлагается сделать самому, пища для размышлений найдётся.

Ми робимо все, що від нас залежить. А що залежить від нас далеко не все, то й покладатись потрібно не лише на нас. Більшість життєвих негараздів та душевних сумнівів походять від нашого небажання щоденно поділяти наші вчинки на добрі й погані. Ми маємо нашу любов, проте не завжди нею користаємось. Ми маємо страх і покладаємось на нього більше, ніж потрібно. Життя має лише два шляхи – один веде до раю, інший – до пекла. Щоправда, в багатьох місцях вони перетинаються

Спочатку гадала, що кожна розповідь окрема. Але вони чимось пов’язані і не тіль спільними героями, та місцем їх проживання. Вона пов’язані єдиною епохою, единим світосприйняттям, від якого не можна втекти навіть на інший край світу. Оповідання сподобались и не сподобались одночасно. Написано гарно, читається легко. Але це…

Месопотамія – древня країна, що лежала серед вод Тигру і Єфрату. Або ж серед потоків Лопані та Уд. Або ж серед глибин Південного Бугу та Дніпра…. Взагалі, це не важливо, які ріки протікали поблизу Месопотамії. Головне, що протікали. Вода усіх рік, морів, океанів – це одне ціле, яке перетікає одне в одному і вічно збирає, вічно зберігає інформацію про долі людей, які коли-небудь проживали на будь-яких берегах. Вода – це генетичний код людства, який несе в собі усі нездійснені бажання та будь-які потужні емоції.

У Месопотамії проживають люди. Саме проживають, а не живуть. День за днем, ніч за ніччю, прилив за приливом, зустріч за зустріччю. Усе це заплітається у якийсь клубок, який не дає можливості вирватись з цього кругообігу буднів. Здавалось, перед кожним відкриті усі сухопутні дороги,…

Книга, яку після прочитання хочеться викинути подалі. А потім знайти і перечитати ще. Настроєва, недосказана, мов гадання на кавовій гущі — процедуру дотримано, а знаки розтлумач сам, і кожен у цьому тлумаченні вільний. Від історії до історії це відчуття лише зростає. І ось у якусь мить виявляється, що насправді ти мусиш тлумачити не чужу долю, а свою власну. І щось таке щемке зринає у душі, ніби пророцтво, у яке не хочеш вірити, але знаєш, що воно точно збудеться...

До вступу в універ не читала книги, але, коли придбала одного разу "Месопотамію", відразу полюбилося читання й навіть писати сама почала(!). Чудова книга! Просто скарб! Багатюща та найгарніша українська мова використана Сергієм у всій красі! Прості історії, про простих людей, простими словами. Адже, "слова, якими можна все пояснити, завжди прості". Наразі моя улюблена книга.

Сергей Жадан - одна из важнейших величин в моем жизненном уравнении. Этот человек без преувеличения стал моим учителем, гуру, другом, попутчиком, собутыльником и идеологом. Я благодарна судьбе, что знакома с ним, что смогла многому у него научится и еще большему смогу. Я могла бы часыми продолжать петь ему оды и дифирамбы, но хочется немного рассказать о "Месопотамии".

Харьков. Где-то на рубеже 20 и 21 веков. Пригородное гетто. Тут есть все, чтобы жить, ни разу не воспользовавшись транспортом, ни разу не выбравшись из этого законсервированного мирка, - садик, школа, парикмахерская, больница, кладбище. Человек, рожденный тут обречен прожить свою жизнь между рек, не имея возможности вырваться за пределы песков и ветров, не возделывая землю, не заводя лошадей. Человек, рожденный здесь,…