Тіло тм

Доктор Паскуда ненавидить свою роботу. Він талановитий нейрохірург, але те, що йому доводиться робити щодня -- гидке і нікчемне. Він -- очільник однієї з провідник клінік з пересадки свідомості всесвітньої корпорації з промовистою назвою "Тіло тм". "Тіло тм" дарує своїм клієнтам, яких воліє називати пацієнтами, вічне життя, в прямому розумінні цього слова. Не подобається ваше тіло? Замініть його на нове. Почали діймати старечі болячки? Замініть тіло на нове. Сталася аварія чи нещасний випадок? Замініть тіло на нове. Навіть якщо ви просто хочете побути один день красунчиком, відповідне тіло до ваших послуг. За ваші гроші, звісно. З іншого боку знаходять ті, хто намагаються нажитися на цій корпоративній м"ясорубці: народжують дітей на продаж, здають своє тіло в оренду, в тому числі…

Уявіть майбутнє, в якому найліквіднішим вашим майном стає ваше ж тіло.
⠀
Мало того, що його можна продати, здати та взяти в оренду, закласти у ломбард і т.д., так можна взагалі купити собі новеньке тіло (будь-якої статі, до речі) і оселитись в ньому.
⠀
У когось навіть «бізнес» налагодився: народжувати дітей і продавати їх корпорації «Тіло ТМ», а вона вже в свою чергу «виростить» це тіло для продажу.
⠀
Моторошно?
⠀
Скажу чесно, є трохи…
⠀
Головний герой - Юрій ( він же доктор Паскуда), якого корпорація змусила працювати на себе і переселяти душі людей в інші тіла. Утримуючи в себе душу його коханої, вони забезпечують собі його покірність.
⠀
Та в його жилах тече гаряча дика кров, що не дасть скоритись такій долі. Саме доктор знайде спосіб дати відсіч корпорації і зробити перший крок до руйнування…

Уявіть майбутнє, в якому найліквіднішим вашим майном стає ваше ж тіло.
⠀
Мало того, що його можна продати, здати та взяти в оренду, закласти у ломбард і т.д., так можна взагалі купити собі новеньке тіло (будь-якої статі, до речі) і оселитись в ньому.
⠀
У когось навіть «бізнес» налагодився: народжувати дітей і продавати їх корпорації «Тіло ТМ», а вона вже в свою чергу «виростить» це тіло для продажу.
⠀
Моторошно?
⠀
Скажу чесно, є трохи…
⠀
Головний герой - Юрій ( він же доктор Паскуда), якого корпорація змусила працювати на себе і переселяти душі людей в інші тіла. Утримуючи в себе душу його коханої, вони забезпечують собі його покірність.
⠀
Та в його жилах тече гаряча дика кров, що не дасть скоритись такій долі. Саме доктор знайде спосіб дати відсіч корпорації і зробити перший крок до руйнування…

Мир будущего, уже совсем не так далекого 2053 года. По миру прокатилась волна войн и переделов. Восточной Европы нет, Украина превратилась в свалку. Зато процветают США. В частности из-за способа обрести вечную жизнь путем "трансплантации сознания", когда душу переселяют из одного тела в другое, сохраняя тем самым личность этого первого человека. А 20 лет назад в разграбленной, тлеющей от войны Украине, в монастырский приют попадает мальчик, Юрий. Никто из детей его не любит, над ним издеваются, его бьют. А все потому, что он жил со старым мольфаром и не похож на других. Какая-то сила скрыта в нем, о которой он и сам не догадывается. А потом в приют попадает девочка, которая, не испугавшись его, выбирает в свои друзья и защитники. Но долго этой детской идиллии не суждено продолжаться: в…

Нащо було переносити головну дію роману в Америку майбутнього? Нащо стільки еротичних сцен, як в дешевому любовному романі? Нащо стільки "роялів в кущах" по всьому сюжету? Нащо?..Нащо...нащо Після прочитання трохи нудить, як від аттракціонів у парку розваг, як в тому парку де загинуло п'ятеро дітей, тих дітей за для яких викрали тіла п'ятьох сиріт, тих сиріт що з Карпат, тих Карпат де старий мольфар виховує малого... Це як з будинком, котрий побудував Джек. Чи як лялька-мотанка (котру неможливо знищити) що намотується по спіралі. Всі сюжетні повороти взаємозв'язані й коли висить рушниця, то вона обов'язково має стрельнути. А, починаючи розповідати щось про сюжет, вже не можеш себе спинити. Найбільша в своїй популяції казкова птаха обломінго зустрічає читача на кривенькій любовній стежці…

Колись дуже захоплювалась книгами Люко Дашвар і от беручи до рук чергову її книгу вирішила прочитати вступне слово написане Ольгою Герасимюк. Вже не пам"ятаю точно як там воно звучало, але було щось типу: буде весело, гірко, моторошно, але воно того варто. Так само і з цією книгою величезний клубок емоцій та переживань. Абсолютно несподівані повороти. От на середині книги склалося відчуття, що фінал вже чітко окреслений, ну хіба деякі деталі ще потрібно підправити і все, а ні, автор повністю перекреслює все наплановане і очікуване. Дуже сподобались елементи надприродного: всі ці перевертні, відьми чи то пак просто люди із надзвичайними здібностями. Все вийшло якось дуже доречно і легко. Історія кожного з героїв повністю склалась в голові, як минуле так і майбутнє. І якщо чесно, зовсім…

Здавалося, що мене уже ніяким уявним майбутнім не здивуєш. Але ні, читав із захопленням. І це при тому, що тема переселення душі аж ніяк не нова ні у літературі, ні у кінематографі. Та й закінчення вийшло у стилі голівудських блокбастерів - мовляв, продовження буде.

2053 рік, людство винайшло та зробило успішний бізнес з методу трасплантації душ. Доктор Паскуда - один з багатьох, хто працює задля цього бізнесу, небажаючи цього, але вирватися у нього не має змоги. Усі пацієнти перед ним - як відкрита книга, багатьох він просто зневажає або ненавидить, хоча некотрих жаліє. У нього є своя велика та благородна мета - виконати обіцянку дану ще у дитинстві людині, дівчинці, яку він обожнює більш за все.

Коли я в анотації прочитала зрівняння цього твору з шедеврами Кінга, то усміхнулася до себе, думаючи що воно аж занадто. Але згодом переконалася у протилежному - психологізм та хоррор у книзі зовсім не поступаються метру Стівену.

На превелике моє задоволення в кінці мене чекав неочікуваний, з несподіваною розв'язкою, навіть трохи голівудський, але хєпі-енд.…

Небольшое вступление. Несмотря на то, что на Лайвлибе я уже почти год и рейтинг у меня при этом довольно высокий, я не участвовала ни разу ни в каких играх и конкурсах, предлагаемых администраторами. Просто люблю читать книги, живу ими, если честно, люблю делиться впечатлениями о прочитанном и историями. Из книг состоит вся моя жизнь. Начинала я только как заядлая читательница, а в шесть лет написала первое стихотворение. Впрочем, стихи для меня только повод выплеснуть мгновенные чувства. Настоящее желание писать у меня проснулось лет в девять, а всерьез я воспылала мечтой стать писательницей в тринадцать. Вот с тех пор я когда не пишу, тогда читаю, и наоборот.

У нас в Украине есть замечательнейший литературный конкурс "Коронация слова". Он не только позволяет молодым авторам заявить о…