Я, Ніна

У нашому суспільстві не прийнято говорити про рак. Це так, ніби від розмов про нього можна заразитися ним. Тому всі розмови стаються дуже тихо і "без лишніх вух".

Нам так не вистачає цих слів про рак, орфанні захворювання, СНІД, розсіяний склероз. В Україні так мало місць пристосованих для людей з інвалідністю. Все ж простіше закрити очі, сказати "я не бачу - значить цбого і немає".

А діти. Дітям взагалі не можна говорити про слово на букву "р". Ви ж їх налякаєте. Та і про смерть не говоріть, не говоріть ні про що, що  може їх поранити. Не говоріть.

Здається у кожного дорослого є історія пов'язана з раком. Рідні, знайомі, близькі,  ви самі - хтось вже став жертвою "неправильного поділу клітин".  І життя іде далі. Зі своїми поправками, поразками, ударами та підніжками.

Говорити про рак…