В’язні зеленої дачі

Володимир Савович таки вміє дивувати!
Книга чи то надто геніальна для сприймання пересічним читачем, чи то просто недопрацьована. В останнє мало віриться, все ж таки ми маємо справу з досвідченим світочем сучасної української романістики. Я скоріше назвала б це експериментом у пошуку нових жанрових форм. Хай там як, але починати  знайомство із творчістю Володимира Лиса з цього роману я не раджу.
Коли читаєш книгу, є враження, що складаєш пазл, у якому не вистачає деталей. До останнього рядка, я жадібно ковтала кожне слово, наївно сподіваючись, що ось-ось  потрібні "пазлики"знайдуться і закриють прогалини в сюжеті, але марно. В результаті маю відчуття розгубленості, неясності і якоїсь ...образи, чи що?  Розгортаєш книгу, щоб  легко і невимушено провести час, а тут тобі на — сюжетна…

Перше розчарування улюбленим автором. Не знаю, але уже з перших стрічок роману, я зрозуміла, що високої оцінки не буде. Така гарна обкладинка, стільки сподівань від назви (та й взагалі), і повне розчарування. Адже знаю - він вміє краще. Цікавіше, надривніше. А тут якийсь дивний сюжет з дивними героями і фіналом, що викликає недоуміння і іронічне: «Не вірю!».

Ця історія починається ще за часів Радянского Союзу і закінчується в наші дні. І автор замахнувся на стільки закручених ліній і сюжетів, що книга в триста з хвостиком сторіном просто не змогла усього вмістити. Тут і корумповані чиновники, і ігри місцевих князьків у гарем, і кохання з першого погляду, і зітхання з другого. Тут помста і вбивство, політика, стара і нова. Сестри, закохані в одного і того ж чоловіка, таємничі листи з…

Мабуть, моє враження від книги не буде оригінальним. Справді не сподобалося. Либонь, насамперед через те, що вже прочитані значно більш якісні твори автора, тож є впевненість у тому, що автор вміє краще, сердечніше, так, щоб дійсно "зачепило". А тут не вийшло, не чіпляє( Коли читаєш цю книгу, видається, ніби несеш щось надто важке і ніяк не можеш донести до тієї точки, що є кінцевою. Направду надто багато історій, зліплених докупи. Назагал воно видається не такою вже й поганою сумішшю, але мені особисто не вистачило того, що залишилося поза увагою автора. Бо ж дійсно цікаво, що спонукало до тих чи інших подій, чому герої роблять саме такий вибір, який фінал має кожна маленька історія. Видається, ніби цілі шматки тексту десь зникли, бо, якби це був такий роман, які ми називаємо…

Перечитала всі книги автора. Після цієї твердо вирішила - більше не купуватиму.