Сталин и писатели. Книга третья

Третя книга була найбільш мені цікавою з точки зору набору письменників. Все-таки Ахматова, Алєксєй Толстой, звісно, Дем'ян Бєдний, навіть Пастернак чи Мандельштам як автори мене мало цікавлять. А в цьому томі зібрано якраз тих, кого я і читав, і до яких ставився з цікавістю (хоча і з різних причин і по-різному): Шолохов, Пильняк, Замятін, а найголовніше — Платонов, напевно, один з найулюбленіших моїх письменників. Одночасно, стали очевидними і деякі недоліки самого задуму Сарнова, головним з яких, напевно, є суб'єктивність подання матеріалів. Все-таки це не наукова работа, а, скоріше, грамотна публіцистика автора, який є людиною начитаною, прекрасно володіє матеріалом, але не може (або й не ставив узагалі перед собою такого завдання) піднятися над власними симпатіями й антипатіями задля…

В третьей книге весьма интересны рассказы об отношениях между Сталиным и Шолоховым, а также рассказ о судьбе Андрея Платонова.. Также в этот том включены исследования: "Сталин и Пильняк" и "Сталин и Замятин".