Народні оповідання (сборник)

Как же тяжело мне дается украинская литература, я долго анализировала в чем же причина моей неприязни к ней кроме навязывания в школе и поняла когда читала эту повесть. Почему-то в отечественной литературе вечно высмеивается глупость "панов" и преподносятся мелкие люди, бедные крепостные, иногда казаки и почему-то всегда люди имеющие власть показываются недалекими, жадными, глупыми. В зарубежной литературе обычно показано все с точностью до наоборот, там герои разнообразные, есть конечно и подлецы из высших сословий, но в тоже время отлично показано благородство, достоинство образования полученного благодаря материальным благам т.д. Русская же в этом плане разнообразная совсем, есть литература на любой вкус. Мое описание подходит исключительно для классики.

В повести "Институтка"…

Устина простая и добрая девушка служит в доме у старой хозяйки. И место достаточно хорошее, ведь если раньше были силы у старухи бить почем зря, то теперь уже она иссохлась. Но вот вернулась после обучения в институте молодая панночка домой, тут и началась история, от которой сердце не на месте.

Вот точно читала в школе это произведение, готовясь к ЗНО, но какая-же хитрая штука － память: все позабылось, что для дела училось.

Для меня стало открытием, что такое удовольствием слушать украинскую литературу, это была первая книга на украинском, прослушанная в таком формате. Класс!

Вот бывают же люди, про которых не грех слово грубое сказать. Вот откуда в институтке этой столько желчи? Вроде и лицом вышла, и денег пруд пруди, а внутри такая чума.

Прям за живое задела история Катри и ее ребенка.…

Скандальна жінка, феміністка-піонер української літератури написала книгу, у котрій, як на мене, багато чого від неї особисто. Вона хотіла бути вільною від умовностей світу, жити, як їй заманеться, і саме про таких героїв писала. Символічно, що повість присвячена Тарасові Шевченку, який теж так хотів бути вільним і так мало був таким. Мені здається, це один із небагатьох творів української літератури, у якому настільки органічно відтворено саму суть кріпацтва: ти не маєш жодних прав, цілковито залежиш від волі панів і - може, ще гірше - панн. Особливо, коли вони, як наша інститутка, - примхлива, егоїстична, лукава злюка. І пішло шкереберть не одне життя...

Еще меньше он понимал ее сказки, в которых добро никогда не побеждало - его угнетали, а оно смирялось

Д. Быков

Мои отношения с украинской литературой - моей домашней, родной, отеческой - всегда очень тяжело складывались. В моих глазах, что украинская литература, что Ремарк - одно и то же, потому что пишут все об одном и том же. И если дальнейшее знакомство с творчеством последнего заставило пересмотреть эту мою позицию, то вот перечитывание того, что осваивалось в школьные годы в хрестоматийном объеме (и то с трудом переварилось), пока ничем хорошим не увенчалось.

"Институтка" в моем смутном воспоминании переплелась с другим популярным сюжетом в украинской литературе - про девушку, которая вышла в люди, пробилась в город, но была совращена жесткой реальностью и в конце легла потухать…

Эту сказку читать сложно. Сложный сам язык, стиль написания тяжелый. Сама история хорошая. Об украинском Робин Гуде. Кармелюк не мог больше терпеть несправедливость и организовал "банду", которая грабила богатых, а бедным деньги раздавала. Кармелюка несколько раз ловили, но он упорно возвращался к своему делу. Мне не понравилось, как мать усюсюкалась с сыном, когда он до всего этого был грустный. Мне не понравилось, что Кармелюк бросает свою жену с маленькой дочкой, когда уходит в "леса". А она готова идти за ним хоть куда. Хотя хорошей жизни в селе им все равно не было бы. Они жили бы в бедности, а богатые все так же наслаждались бы жизнью. Любое сопротивление начинается с мелочей. И это один из эпизодов в жизни народа, который дал надежду людям на лучшую жизнь.

Люблю таку українську літературу. Хоча багато хто закидає, що вона слізна-болюча-соплива і завжди однакова. Але таким було наше життя, так жили наші предки! Страждали, боліли, і навіть в тих складнющих соціальних умовах вчилися бачити радісні моменти та відчувати красу життя. Цей твір, відомий мені ще зі шкільної програми, завжил торкає однаково за найтонші струни душі.

Людина, яка має усе для щастя ,чого ж їй сумувати? Але Кармелюк не може радіти своїй долі, поки нерівність в людей, поки пани розважаються, а бідні пропадають.Як то кажуть, світ почитається з тебе... Кармелюк обрав важкий шлях, в той час як він міг жити спокійним, мирним сімейним життям . Хлопця турбує не тільки власна доля.Він подався у розбої, щоб віддати бідним те ,що давно заслужили важкою працею... Мені подобається, як красиво описано природу, як прикрашено милозвучними слова текст книги . Тут чиста українська мова. Хочеться перечитувати раз у раз.

Зазначу, що це була найперша книга українською мовою, яку я прочитала від початку до кінця. Хороша книга. У класичній літературі бувають справді нудні історії, де герої страждають без причини, але це не той випадок, тому "Інститутка" мене зворушила.

Шлях від кріпацтва до свободи. Саме до таких проблем, молода письменниця намагалась привернути увагу своїх читачів. Коли Марко Вовчок читала свою повість у присутності Т.Г. Шевченка та інших українських і російських діячів культури (в тому числі і у присутності І.С.Тургенєва) похвалам на її адресу не було кінця. Її твір був признаний усіма, як велике творіння та здобуток в українській літературі. Щодо мене, то звісно, я не можу не погодись із великими «умами» того часу. Письменниця вміло донесла своє бачення минулих років, висвітлюючи проблематику кріпосного права та взаємин між кріпаками і панами, їх непримиримість та протиріччя, їх умови життя, та розуміння і ставлення до нього. А для цього, як на мене, вона дуже вдало підібрала два жіночих образи, з одного боку Устину – дівчину…