"Операційна-амфітеатр була вщент заповнена глядачами. Усі витягували шиї, щоб добре розгледіти його вміння. Одна половина з них поділяла його амбіції, інша - не паділяла, але всі хотіли дізнатися про його таємні методи, про всяк випадок, а раптом це дійсно працює.
А бідний понівечений Денніс лежав, стягнутий ременями, на каталці. Нарешті, як побічний ефект підготовчих операцій, він вилікувався від своєї люті.
Тоді заскреготав двосторонній зв'язок. Яка ж дурепа та нова секретарка Джулі! Якщо вона турбує його через якісь дрібниці, хай начувається.
- Поліція! Сюди їде поліція!
Поліція? Сюди?
"Хтось поговорився".
І от його глядачі поспішно тікають. Він закипає від люті під тупіт їхніх кроків, а навколо нього вирують голоси, ніби хвилі згубного моря. Ті боягузливі лікарі розбігаються хто куди, натикаються одне на одного... Значить поліція вже близько. Ось так.
Денніс закричав, вириваючи Деніеля із задуми. Хіба він не дав йому величезну дозу заспокійливого? Чи це має значення зараз? Урешті-решт, це мав бути його останній експеремент.
Лаючись, Деніел поспішив закінчити - недбаліше, ніж він того хотів, - а тоді, закривавлені рукавички, теж поквапився і вийшов останній. Останнім, якщо не рахувати Денніса. Він вимкнув світло.
Коли Деніел зайшов до кабінету, всі вже давно розбіглися. Він згаяв дорогоцінний час, поки підсував шафу, щоб закрити прохід до підвалу, - остання надія переконати їх, що свої експеременти він проводив тільки нагорі. Він зняв окуляри і повісив їх на гачок, а краплі крові розбризгались по стіні. Документи, фотографії - усе розкидано. Та йому було начхати. Це лише тимчасова перешкода, нехай зараз він мусить піти на це, але його робота буде жити. Це його спадок. Його життя.
Двері розчахнулись. Усередину забігли поліцейські. В хід пішли наручники і кайдани, схожі на ті, якими внизу був прикутий Денніс.
"Хтось видав його".
"Та дівчинка, - подумав він, - так, напевне та дівчинка".
Вона була улюбленицею всіх медсестер, завжди танцювала, сміялася, мала таке гарне волосся... Одна з них, мабуть, пожаліла її, дозволила втекти, а тепер усе руйнується через неї, через ту донощицю зі шрамом на голові. Вона бачила і знала занадто багато.
Але його справа жила далі, і зараз головний лікар Кроуфорд знову був там, де йому й належало бути. В операційній-амфітеатрі, де всі ці роки на нього чекав Денніс.
Тільки була одна проблема. Все розпливалося перед очима... Світ навколо закрутився".
свернуть
