Три долі (сборник)

Как же тяжело мне дается украинская литература, я долго анализировала в чем же причина моей неприязни к ней кроме навязывания в школе и поняла когда читала эту повесть. Почему-то в отечественной литературе вечно высмеивается глупость "панов" и преподносятся мелкие люди, бедные крепостные, иногда казаки и почему-то всегда люди имеющие власть показываются недалекими, жадными, глупыми. В зарубежной литературе обычно показано все с точностью до наоборот, там герои разнообразные, есть конечно и подлецы из высших сословий, но в тоже время отлично показано благородство, достоинство образования полученного благодаря материальным благам т.д. Русская же в этом плане разнообразная совсем, есть литература на любой вкус. Мое описание подходит исключительно для классики.

В повести "Институтка"…

Устина простая и добрая девушка служит в доме у старой хозяйки. И место достаточно хорошее, ведь если раньше были силы у старухи бить почем зря, то теперь уже она иссохлась. Но вот вернулась после обучения в институте молодая панночка домой, тут и началась история, от которой сердце не на месте.

Вот точно читала в школе это произведение, готовясь к ЗНО, но какая-же хитрая штука － память: все позабылось, что для дела училось.

Для меня стало открытием, что такое удовольствием слушать украинскую литературу, это была первая книга на украинском, прослушанная в таком формате. Класс!

Вот бывают же люди, про которых не грех слово грубое сказать. Вот откуда в институтке этой столько желчи? Вроде и лицом вышла, и денег пруд пруди, а внутри такая чума.

Прям за живое задела история Катри и ее ребенка.…

Скандальна жінка, феміністка-піонер української літератури написала книгу, у котрій, як на мене, багато чого від неї особисто. Вона хотіла бути вільною від умовностей світу, жити, як їй заманеться, і саме про таких героїв писала. Символічно, що повість присвячена Тарасові Шевченку, який теж так хотів бути вільним і так мало був таким. Мені здається, це один із небагатьох творів української літератури, у якому настільки органічно відтворено саму суть кріпацтва: ти не маєш жодних прав, цілковито залежиш від волі панів і - може, ще гірше - панн. Особливо, коли вони, як наша інститутка, - примхлива, егоїстична, лукава злюка. І пішло шкереберть не одне життя...

Ця збірка складається з дванадцяти оповідань. Декотрі з них мають надприродну тематику ( Чортова пригода або Як Хапко солоду відрікся ), але більшість все ж зображує сцени народного побуту. Життя кріпаків та навіть вільного селянства авторка зображує в дещо похмурих барвах. Її творам непритаманний романтизм сподівання що в майбутньому героїв все стане на краще. Ні, якщо вже с самого початку авторка каже "все погано" то так воно й буде. Може якась хмарка випадкового щастя й набіжить на головну героїню, але авторка з легкістю здмухне тую хмарку з сюжету.

Інститутка Не можна дорікнути думці, що:

Якось розважить мене, підможе мене та думка, що вільно мені, що не зв'язані руки мої.

Дійсно, люба дурна робота до рук йде коли знаєш, що будь-якої миті можеш її покинути й ніхто тебе не присилує…

Еще меньше он понимал ее сказки, в которых добро никогда не побеждало - его угнетали, а оно смирялось

Д. Быков

Мои отношения с украинской литературой - моей домашней, родной, отеческой - всегда очень тяжело складывались. В моих глазах, что украинская литература, что Ремарк - одно и то же, потому что пишут все об одном и том же. И если дальнейшее знакомство с творчеством последнего заставило пересмотреть эту мою позицию, то вот перечитывание того, что осваивалось в школьные годы в хрестоматийном объеме (и то с трудом переварилось), пока ничем хорошим не увенчалось.

"Институтка" в моем смутном воспоминании переплелась с другим популярным сюжетом в украинской литературе - про девушку, которая вышла в люди, пробилась в город, но была совращена жесткой реальностью и в конце легла потухать…

Як би я не любив творчість Марка Вовчка, проте вимушений казати правду, бо, на жаль, «Максим Гримач», певно, через малий об’єм залишився для мене не зовсім зрозумілим. Проте… Характерно для цієї письменниці, що були розкриті страждання жінки у жорстокому суспільстві часів Марії Вілінської. Так тонко й яскраво відчувати увесь той біль жіночої душі, яка віддана одному – коханню.

Просякнутий глибинною символікою (маковий вінок), жалем і, можливо, сумом і печалю за молодістю.

Там, під кучерявою вербою, і освітив її місяць, хорошу й смутну, у маковому вінку.

Талант Вовчка особисто для мене проявляється не лише у тому, наскільки прекрасно написані її твори, але й трагічності сюжетів, тобто у рисі притаманній, як ви могли помітити, більшості українських класиків. На жаль, автор постійно на…

Люблю таку українську літературу. Хоча багато хто закидає, що вона слізна-болюча-соплива і завжди однакова. Але таким було наше життя, так жили наші предки! Страждали, боліли, і навіть в тих складнющих соціальних умовах вчилися бачити радісні моменти та відчувати красу життя. Цей твір, відомий мені ще зі шкільної програми, завжил торкає однаково за найтонші струни душі.

Зазначу, що це була найперша книга українською мовою, яку я прочитала від початку до кінця. Хороша книга. У класичній літературі бувають справді нудні історії, де герої страждають без причини, але це не той випадок, тому "Інститутка" мене зворушила.

Як приємно перечитувати вже колись прочитаний твір. Він про любов однієї паночки, яка закохалась у кріпака, і про те, як соціальна нерівність стала на заваді їхньому коханню.